Мешканці курортного Бердянська живуть в окупації вже 10 місяців

Відсутність грошей, відсутність роботи, ліків та звичних медичних та інших послуг – такі реалії життя в окупації.

- Я б не повірила, якби хтось розповів мені, що я так сумуватиму за АТБ. Сьогодні із ностальгією згадую українські продукти з наших супермаркетів. Неподалік нашого будинку був супермаркет АТБ, який зараз «віджали» окупанти і розмістили в ньому свою «Меру», всі продукти в якій шалено дорогі і абсолютно безсмачні, ніби з картону зроблені. Мої діти раніше любили шоколадні сирки, а тепер навіть не просять, - пише мешканка Бердянська, мати двох дітей.

Навіть цінителі спиртних напоїв розчаровані якістю російського міцного.

- Деякі мої знайомі взагалі перестали вживати спиртне, навіть пиво, бо воно жахливої якості, все, що російське, а імпортного немає, чи воно стоїть непідйомно. За України ми часто збиралися з колегами по п'ятницях випити пивка, а тепер із російським пивом – це покарання, а не задоволення, от і вирішили відмовитися до повернення України, - розповів мешканець Бердянська.

Як не дивно, але, попри небезпеку прояву будь-якої української самосвідомості, все частіше можна чути в місті українську мову.

- Вони думають, якщо багато хто в Бердянську розмовляє російською мовою, то це означає, що вони хочуть бути росіянами. Маячня! До речі, чим більше часу минає після вторгнення, тим більше людей переходить на українську мову. Навіть ті, хто завжди говорив російською. Перебуваючи у пастці, в окупації, люди хочуть бути ближчими до України, хоча б таким чином, – каже пенсіонерка, мешканка міста.

Тим часом ті виплати, які окупанти спочатку виплачували власникам українських паспортів, з нового року поступово замінюють на інші, для яких вже потрібний і російський паспорт і так званий СНИЛС (російський страховий номер).

- Мій зять сидить без роботи і постійно шукає щось таке, щоби при цьому працювати не на рашистів, а на звичайних наших людей, але таку роботу знайти дуже складно.

Окупанти мають канал центру зайнятості в телеграмі, де публікують вакансії. Останнім часом все частіше серед умов з'являється обов'язкова наявність російського паспорта, - написала пенсіонерка з Бердянська.

Але найголовніше, що, живучи вже 10 місяців у таких умовах, бердянці не розучилися мріяти, не розучилися любити своє місто та свою країну.

Місто живе очікуванням визволення, вірою у визволення, і лише ця віра рятує людей від розпачу.

Джерело: Приморка City

Читайте також: Шахраї дурять на гроші жителів Запорізької області, які хочуть виїхати з окупації чи передати посилки рідним