Європа втрачає заводи: яку роль у цьому може зіграти Україна
Промисловий спад одночасно охопив і Україну, і Європейський Союз, хоча його першопричини суттєво відрізняються. Для ЄС це наслідок посилення глобальної конкуренції, зростання енергетичних витрат і надмірного регуляторного тиску. Для України — результат багаторічних системних проблем, які різко загострилися через повномасштабну війну.Водночас саме поєднання цих криз створює вікно можливостей: Україна потенційно може стати виробничою та сировинною опорою Європи, а ЄС — ключовим джерелом інвестицій і технологій для української реіндустріалізації. Про це йдеться в матеріалі GMK Center.
Читайте також: Синергія металургії України і ЄС. Метінвест придбав румунський трубний завод
Європа втрачає промислові позиції
Промислові проблеми Євросоюзу мають системний характер. За даними Eurostat, у 2024 році обсяги промислового виробництва в ЄС скоротилися на 2,3% у річному вимірі. Найбільший удар припав на сектор капітальних товарів, де спад сягнув 7,5%. Сукупно з 2022 року виробництво в ЄС зменшилося приблизно на 6%.
Ситуацію ускладнює закриття підприємств, перенесення виробничих потужностей за межі Євросоюзу, криза в металургії та автомобілебудуванні, а також відкладення «зелених» проєктів через високі витрати на енергію.
При цьому в довгостроковому вимірі додана вартість обробної промисловості ЄС загалом зростала — з близько $2 трлн у 2007 році до піку $2,43 трлн у 2022-му. У 2024 році цей показник знизився до $2,36 трлн, що свідчить не про обвал, а про поступову втрату динаміки.
Ключовий сигнал — не абсолютні цифри, а структура економіки. Частка переробної промисловості у ВВП ЄС стабільно зменшується: з 15,2% у 2018 році до 14,0% у 2024-му. Це означає повільну, але стійку деіндустріалізацію з переорієнтацією на сектор послуг.
Чому промисловість ЄС слабшає
Серед головних факторів промислового спаду в Євросоюзі:
Глобальна конкуренція та релокація виробництв. Компанії дедалі частіше інвестують у країни з дешевшою робочою силою та менш жорсткими регуляторними вимогами.
Дорога енергія. Після 2022 року ціни на газ і електроенергію в ЄС різко зросли. За оцінками Міжнародного енергетичного агентства, у 2024 році електроенергія для енергоємних виробництв у ЄС була майже вдвічі дорожчою, ніж у США, і приблизно на 50% дорожчою, ніж у Китаї.
Регуляторний тиск. За даними Міжнародний валютний фонд, внутрішні бар’єри єдиного ринку ЄС еквівалентні тарифу близько 45% для товарів і понад 100% — для послуг, що суттєво стримує інвестиції та інновації.
Технологічне відставання. Європа поступається США та Китаю в ключових напрямах — від штучного інтелекту до напівпровідників. В ЄС відсутні технологічні гіганти масштабу Google або Alibaba, а китайські виробники дедалі активніше витісняють європейські компанії з традиційних ринків.
Екологічні вимоги та імпортна залежність. Суворі кліматичні стандарти підвищують собівартість продукції, тоді як залежність від імпорту енергоресурсів, рідкісноземельних металів і компонентів з Азії робить промисловість уразливою до зовнішніх шоків.
У результаті, за даними Світовий банк, частка ЄС у глобальній доданій вартості переробної промисловості скоротилася з 20,8% у 2000 році до 16,3% у 2023-му. Одночасно лише за 2018–2024 роки галузь втратила близько 700 тисяч робочих місць.
Україна: деіндустріалізація довжиною у десятиліття
Для України деіндустріалізація — не новий тренд, а тривалий процес, що розпочався після 1991 року. Розрив економічних зв’язків після розпаду СРСР, провальна приватизація, корупція та слабкий інвестиційний клімат призвели до різкого технологічного відставання.
Рівень індустріалізації знизився з 44,6% у 1992 році до 17,4% у 2020-му. Подальші глобальні та внутрішні кризи, а з 2014 року — війна, лише поглибили спад.
Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році промислове виробництво впало на 36,7% порівняно з 2021 роком, а будівництво — на 65%. Втрати активів, кадрів, логістики та ринків збуту стали масштабними.
За оцінками KSE, станом на жовтень 2024 року прямі задокументовані збитки інфраструктури сягнули $170 млрд, з яких $14,4 млрд — це втрати промислових активів.
Падіння виробництва та приклад металургії
Додана вартість у переробній промисловості України скоротилася з $20 млрд у 2007 році до $6,7 млрд у 2022-му — найнижчого рівня за всю історію незалежності. Хоча у 2023–2024 роках розпочалося часткове відновлення, у цілому за 2007–2024 роки показник зменшився більш ніж у 2,5 раза.
Частка переробки у ВВП впала з 20% у 2007 році до 7,6% у 2022-му і досі не повернулася до довоєнних значень.
Найбільш показовим є стан металургії. Виробництво сталі скоротилося з понад 50 млн тонн у радянський період до 21 млн тонн у 2021 році. У 2022-му — до 6,3 млн тонн, а у 2024 році — до 7,6 млн тонн, що становить лише близько 15% від історичних максимумів.
Точки дотику: що Україна може запропонувати ЄС
Попри війну та глибоку деіндустріалізацію, Україна зберігає низку конкурентних переваг, важливих для Європи:
- Критичні ресурси. Значні запаси літію, титану, графіту та рідкісноземельних елементів дають змогу створювати спільні ланцюги — від видобутку до виробництва батарей і «зелених» технологій.
- Енергетичний потенціал. Розвиток відновлюваної енергетики відкриває можливості експорту електроенергії та зниження енергетичних витрат для європейської промисловості.
- Інтеграція в ланцюги вартості. Україна може зайняти нішу у виробництві проміжних товарів, автокомпонентів і сировини для декарбонізації металургії.
- Релокація виробництв. У процесі післявоєнного відновлення країна здатна стати майданчиком для енергоємних виробництв ЄС за умови стабільної енергетичної політики.
Висновки
Україна та Європейський Союз переживають деіндустріалізацію з різних причин, але з подібними наслідками: зниження ролі промисловості, зростання витрат і втрата конкурентоспроможності. Для України ситуація ускладнена війною та залежністю від зовнішнього фінансування.
Водночас ключовим чинником є не схожість економічних проблем, а спільні геополітичні та безпекові інтереси. У цих умовах кооперація стає не опцією, а необхідністю.
Україна може стати індустріальною базою Європи, а ЄС — джерелом інвестицій, технологій і доступу до ринків. Спільна реіндустріалізація здатна посилити обидві сторони та зменшити їхню вразливість до глобальних криз — за умови завершення активної фази війни та надання Україні надійних гарантій безпеки.
Раніше ми повідомляли про те, що Метінвест став одним із головних інвесторів воєнного часу.
