Попри втрати, руйнування і ризики, металурги України продовжують працювати — підтримуючи економіку, армію та віру в перемогу
Щороку в червні Україна відзначає День металурга — професійне свято людей, які працюють з вогнем, тиском і металом, перетворюючи природну сировину на основу індустріального світу.
Але цього року, 20 липня 2025-го, цей день набуває зовсім іншого звучання. У країні, що вже четвертий рік бореться з повномасштабним вторгненням, металурги — не просто виробничники. Вони стали частиною великого спротиву, невидимим, але критично важливим тилом.
Історія Металургії в Україні
Історія металургії на українських землях сягає глибокої давнини. Ще задовго до нашої ери племена, що населяли ці території, опановували мистецтво видобутку та обробки металів.
Археологічні знахідки свідчать про розвиток металургії у скіфів та трипільців, які створювали дивовижні вироби з бронзи та заліза. Згодом, у Київській Русі, металургія була вже добре розвиненою галуззю, що забезпечувала потреби ремісників, військових та повсякденного життя.
Читайте також: Запоріжкокс завершив капітальний ремонт коксової батареї №2
Розквіт промислової металургії настав наприкінці XIX століття.
У 1872 році валлійський інженер Джон Х’юз заснував коксохімічний і металургійний завод у Ясинуватці, що став ядром майбутнього Донецька, а вже в 1883 завершено залізницю до Кривого Рогу — один із світових індустріальних хабів.
Донбас та Кривбас — два запаси вугілля і залізної руди, що слугували двигунами економіки.
У XX столітті Україна стала одним із найбільших виробників сталі в Європі.У 1934 році сконструйовано «Криворіжсталь», найбільший комплекс сталеливарної промисловості Радянського Союзу (пізніше — ArcelorMittal Kryvyi Rih). До 1960–70-х Україна продукувала до 56 млн тонн сталі щорічно — стала однією з індустріальних наддержав.
Здобуття незалежності у 1991 році принесло з собою не лише свободу, а й турбулентність. Різка приватизація, втрата старих ринків, потреба в модернізації — металургія вчилася жити за новими правилами.
Втім, навіть попри всі труднощі, вона залишалась важливим донором економіки: у 2000-х і до самого 2021 року саме метал і вироби з нього забезпечували до третини валютної виручки України. У мирний час ми виробляли понад 20 мільйонів тонн сталі на рік і входили до десятки найбільших експортерів чорних металів у світі.
Металургія України після повномасштабного вторгнення
2022-й змінив усе. Повномасштабне вторгнення зруйнувало критичну інфраструктуру — «Азовсталь», «Ілліч», логістичні шляхи. Виплавка впала з близько 20 млн тонн до 6,3 млн у 2022 й 6 млн у 2023.
Але вже 2024 року Україна відновила виробництво до 7,58 млн тонн — +21% — завдяки диверсифікації шляхів експорту: через Дунай і Чорне море.
Серед лідерів — ArcelorMittal Kryvyi Rih, яка виплавила 1,65 млн тонн сталі (+70% до 2023), навіть попри відставання від докризового обсягу в 4,9 млн тонн. Metinvest і Запоріжсталь працюють на 70–75% потужності, незважаючи на загрози безпеці й витрати на енергетику.
Centravis експортує до ЄС і США та підтримує ЗСУ волонтерськими ініціативами. Алчевський меткомбінат залишається символом стародавньої промисловості, хоча нині його територія — зона бойових дій.
2024 року експорт металопродукції зріс до 4,17 млн тонн (+43% від 2023), а 70% вирушили до ЄС.
Проте вже на горизонті — випробування CBAM: вуглецевий податок ЄС може призвести до втрат до $4,7 млрд протягом п’яти років. Це стимулює галузь впроваджувати електропечі та «зелені» технології — зокрема в рамках програми ЕБРР, який у 2024 інвестував €833 млн у енергоінфраструктуру й модернізацію, а з 2022 року – понад €2,6 млрд.
Перші місяці 2025 року показали +1 % у виробництві (2,43 млн тонн за січень-квітень).
Соціальний аспект
Металургійні підприємства – це не просто заводи, це цілі світи. Вони забезпечують тисячі робочих місць, є містоутворюючими підприємствами, що підтримують соціальну інфраструктуру: лікарні, школи, дитячі садки, спортивні комплекси.
Родина металургів – це династії, де професія передається з покоління в покоління, формуючи особливу культуру праці та взаємодопомоги. Навіть після руйнувань, спричинених війною, багато підприємств намагаються зберегти свої колективи та підтримати працівників.
З Днем металурга!
У цей день хочеться подякувати всім, хто стоїть біля доменних печей, управляє прокатними станами, модернізує цехи, шукає нові рішення для енергонезалежності та екологічного виробництва. Українські металурги — це люди, які щодня тримають не лише температуру сталі, а й промисловий пульс усієї країни.
Дякуємо вам за витримку в найтемніші місяці, за відданість справі навіть під сиренами, за підтримку ЗСУ, за волонтерство, за віру в майбутнє, яке ви не просто чекаєте — ви його куєте.
Хай ваша праця буде визнаною, виробництво — безпечним, а сталь — лише мирною.
Раніше ми писали, що Метінвест увійшов до 10 найкращих роботодавців України, а Тетяна Петрук – до трійки HRD
