У Запоріжжі провели повторну трансплантацію нирок двом пацієнтам: лікарі застосували нові методики, запозичені у США
У Запорізькій обласній клінічній лікарні провели дві складні повторні трансплантації нирок. Обидва пацієнти раніше вже мали пересаджені органи та тривалий досвід діалізу, тому операції вимагали від команди хірургів максимальної підготовки.
З лікарем та пацієнтами поспілкувалася журналістка zprz.city.
Читайте також: Презумпція незгоди - правда та міфи про трансплантацію та навіщо потрібна заява про посмертне донорство
Виклик для всієї команди
Завідувач відділення трансплантації та нефрології ЗОКЛ Євген Гайдаржі розповідає, що обидва випадки були високоризиковими:
«Це була складна трансплантація для нашої команди. Сьогодні десятий день після операції — усе, начебто, іде так, як треба. Особливість у тому, що для обох пацієнтів це була повторна трансплантація».
Першому пацієнту довелося чекати на нову пересадку після інсульту та зупинки роботи родинної нирки:
«По-перше, це була повторна трансплантація після родинної. І після інсульту, коли зупинилася робота пересадженої нирки».
У другого пацієнта виникли ускладнення після попередньої пересадки:
«У нього порушення коагуляційних властивостей крові. Після першої трансплантації стався тромбоз ниркової вени. Ми дуже ретельно готувалися — обстежували коагуляцію, підбирали дозування антикоагулянтів. Ризики були високі, але нирки включилися й почали працювати», - розповів Євген Гайдаржі.
Лікар подякував родині донора:
«Донор — жінка, діти якої погодилися на такий благородний вчинок. Це рятує життя тим, хто цього дуже потребує».
«Я більше не прив’язаний до діалізу»
26-річний Іван отримав дзвінок у четвер пізно ввечері — з’явився донорський орган.
«Мені подзвонили о пів на дванадцяту ночі й сказали, що з’явився донор і потрібно чекати результатів HLA. О 6 ранку мені повідомили, що я підходжу, і через дві години вже прооперували», - поділився хлопець.
Для нього це вже друга трансплантація. Перша — родинна.
«У мене був гломерулонефрит, потім усе перейшло у ХПН (хронічна ниркова недостатність) 5 стадії та синдром Альпорта. Перша трансплантація була від мами. Але стався інсульт, і нирка перестала працювати».
Чоловік каже, що не вагався:
«Знаю, що багато хто відмовляється від трансплантації, але краще погодитись, ніж продовжувати ходити на діаліз — це важкий шлях. Нова нирка дає більше можливостей. Дуже хочу подорожувати. Адже тепер я не прив'язаний ні до діалізу, ні до одного міста».
«Лежиш із двома голками і не можеш поворухнутися»
48-річний Віталій перебував на діалізі з 2021 року. Хвороба була вродженою, але у критичний стан перейшла лише останніми роками.
«Процедура діалізу дуже важка. Тому я одразу погодився на операцію. Це теж моя друга трансплантація — після першої стався тромбоз», - каже Віталій.
Він пояснює, що таке діаліз:
«Це коли фільтрується вся кров протягом чотирьох годин. У тебе дві товсті голки, рухатися майже неможливо — можна проткнути судину й стекти кров’ю. Особливо важко в спеку. Плюс це три рази на тиждень по чотири години — і ти маломобільний».
Чоловік чекав пересадки від травня:
«Мені подзвонили вночі 27 листопада. Дуже зрадів. Усе пройшло добре. З ниркою можна і працювати, і відпочивати, і подорожувати», - каже Віталій.
Американський досвід
Нещодавно команда лікарів проходила двотижневе навчання у провідних клініках США. Там вони мали змогу спостерігати за мультиорганними вилученнями, десятками трансплантацій та новими підходами до хірургії й імуносупресії.
«У США дуже налагоджена система донорства — багато людей погоджуються на вилучення органів. Ми бачили мультиорганні вилучення: серце, легені, печінка, дві нирки. Спостерігали за операціями, роботою реанімації, амбулаторіями», - розповідає Євген Гайдаржі.
Частину побачених технік команда вже застосувала:
«Ми використали деякі хірургічні нюанси американських фахівців саме на цих двох хлопцях. Також змінили підходи в імуносупресивній та медикаментозній терапії й внесли це до наших локальних протоколів, аби покращити результати».
Трансплантація під час війни
Лікар наголошує, що війна вплинула на роботу команди — частина фахівців виїхала, багато пацієнтів бояться їхати до Запоріжжя. Але робота триває.
«Звісно, хвилюватися через безпекову ситуацію треба, але можна приїжджати. Ми продовжуємо працювати й готові допомагати. Можна ставати у чергу, припинити діаліз і врятувати життя», - каже Євген Гайдаржі.
Зазначимо, що з початку року в обласній лікарні виконали 17 трансплантацій нирок. Наразі команда готує запуск програм з трансплантації серця й печінки.
Тож попри війну, місто живе — і ті, хто рятує життя щодня, продовжують мріяти. Напередодні новорічних свят медики розмалювали хол лікарні власними побажаннями на наступний рік, наповнивши простір світлом і надією.
На вікнах з’явилися яскраві вітражі з казковими та родинними сюжетами, намальовані вручну. Вони створюють відчуття свята, затишку й надії.
А щопонеділка з 7:30 до 8:30 у холі звучить жива музика: вона зустрічає пацієнтів і команду лікарів, нагадуючи, що Запоріжжя вчиться, розвиває медицину, переймає досвід з інших країн і дарує натхнення тим, хто приходить по одужання.
Раніше ми розповідали, як родинна трансплантація нирки змінила життя матері та доньки із Запоріжжя.
