Запорізький рятувальник розповів про найяскравіші та найскладніші випадки у своїй роботі
Рятувальники — це люди, які першими виїжджають на місце надзвичайних ситуацій. Вони гасять пожежі, ліквідують наслідки російських обстрілів, шукають під завалами людей, евакуюють людей з-під обстрілів і роблять багато іншої роботи щодня.
Напередодні Дня рятувальника, який відзначається сьогодні, 17 вересня, журналісти zprz.city поспілкувалися з начальником 8 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС України в Запорізькій області, майором Служби цивільного захисту Євгеном Зеленцовим.
Читайте також: Запорізький рятувальник евакуював дітей з маріупольської "Азовсталі"
Євген Зеленцов присвятив службі у лавах ДСНС вже 13 років: рятував людей під час пожеж, серйозних ДТП та інших надзвичайних ситуацій. А після повномасштабного російського вторгнення брав участь й у ліквідації наслідків ракетних ударів.
- Я з міста Черкаси, там знаходиться інститут пожежної безпеки, в якому в мене працював дідусь, я часто там бував, тому професія рятувальника була для мене дитячою мрією, яка здійснилася. Після 11 класу поступив в академію пожежної безпеки, а після її закінчення за розподілом потрапив у Запорізьку область, - розповів Євген Зеленцов.
- Як змінилася ваша робота після початку повномасштабної війни, і які випадки найбільше вразили?
- По-перше, стало більше навантаження, але ми до цього звикли. Коли людям з цивільного життя розповідаєш, що ти можеш чергувати дві доби поспіль, виконувати якісь бойові завдання, не всі в це вірять, але це насправді так. Добре, коли викликів небагато, але частіше виходить так, що ти за добу в частину заїжджаєш 1 чи 2 рази, а весь інший час їдеш з виклика на виклик.
Найбільше запам’яталося, коли довелося ліквідувати ракетний обстріл дев’ятиповерхівки на вулиці Зестафонській. Там були дуже масштабні рятувальні роботи. На місці виклику, коли ми приїхали, було руйнування під’їзду, загоряння, всюди уламки, навколо було вибите скло у вікнах, вибиті двері.
Деякі люди були заблоковані навіть в будинках, що були розташовані поруч, через ударну хвилю, і самостійно не могли вибратися із своїх помешкань.
Працювали в дуже складних умовах. Люди, які перебували на третьому поверсі, опинилися під завалами майже в підвальному приміщенні. Величезна гора уламків була над ними. Вони були заблоковані, багато дуже було конструкцій. Прильот був близько 1 години ночі, і ми працювали до ранку.
Під час роботи на цій дев’ятиповерхівці сталася така ситуація: після прильоту частина дев’ятого поверху будинку залишилася буквально висіти в повітрі. І коли ми проводили рятувальні роботи, почало сипатися каміння, пісок на голову, спочатку потрошку, потім — більш інтенсивно. Керівник гасіння пожежі прийняв рішення відвести особовий склад з того місця. І буквально через пів хвилини стався обвал цієї конструкції. На тій ділянці працювало десь з десяток рятувальників. Так вчасно прийняте рішення врятувало їм життя.
- Що найважче у вашій роботі?
- Важко дивитися на людей, які пережили такі події, бачити їхній шок. Ми, рятувальники, психологічно трошки більше підготовлені в цьому напрямку. Всі наші співробітники проходять домедичну підготовку, підготовку з екстреної медицини, тож до моменту передачі постраждалих до карети екстреної швидкої допомоги, їм надається перша допомога і достатньо фахово.
Ми всі фахівці своєї справи, виконували свої завдання професійно, з урахуванням безпеки людей, яких необхідно було рятувати щоб не нашкодити їм під час деблокування з-під завалів. Ну а те, до чого звикнути неможливо, скільки б років ти не працював — це загибель людей.
Якщо казати про труднощі роботи, то іноді ускладнює роботу те, що в нас є певні інструкції. Коли є загроза повторних обстрілів, ми маємо припинити виконувати роботи і відвести техніку та особовий склад на безпечну відстань або в укриття. Складно усвідомлювати, що можуть бути ще люди під завалами, або пожежа, яку гасили і вже майже ліквідували, але треба припинити працювати і втратити час. Інколи, коли цього вимагає ситуація, ми працюємо. Але такі моменти ускладнюють виконання завдань.
- Які ще складні випадки можете пригадати?
- Складний випадок може бути там, де цього не очікуєш. Наприклад, під час підняття людини, яка кудись провалилася, на поверхню.
Був такий випадок: бабуся в селі складала в погріб гарбузи, впала, зламала стегно і пролежала там близько 4 годин. Ми приїхали на виклик. В пенсіонерки була пошкоджена ще частина ноги уламками скла від банок які вона зачепила, коли падала.
Льох був розташований у приміщенні літньої кухні, яка мала обмежений простір. І розгорнути необхідне обладнання для підняття ї нагору в тих умовах було дуже складно. Викликали швидку, лікарі вкололи жінці знеболювальне, щоб ми могли її підняти. А ми з нашого обладнання зробили імпровізовану конструкцію, яка допомогла підняти постраждалу на поверхню з урахування вимог безпеки як для нас так і для неї. Це була складна операція, але ми впоралися.
Такі випадки, коли надаємо допомогу літнім людям, що впали, трапляються доволі-таки часто. Також відчиняємо двері, коли, наприклад, дитина випадково зачинилася у квартирі, або людина похилого віку довго не виходить на зв’язок. Вікна і двері завжди намагаємося відкрити з мінімальними пошкодженнями.
Багато випадків ДТП з постраждалими, деблокування постраждалих, загиблих, коли автомобілі дуже понівечені. І найскладніше те, що неможливо стовідсотково оцінити пошкодження ураження людини, зрозуміти, де саме відбувається кровотеча. Як правило, люди в таких ДТП без свідомості, не можуть сказати що в них болить.
Використовуємо свій досвід, а також досить сучасне аварійно-рятувальне обладнання, яке дозволяє зафіксувати потерпілого перед тим, як його деблокувати. В нас є багато гідравлічного інструменту, який дозволяє ці конструкції демонтувати, розрізати метал. Рівень забезпечення технікою та аварійно-рятувальним обладнанням в останні роки потужно зріс. Але нам ще є куди розвиватися, є що модернізувати — ми на цьому не зупиняємося.
- Чи доводилося рятувати когось за незвичайних обставин?
- Був цікавий випадок. Виникла пожежа на третьому поверсі в дев’ятиповерхівці. Жінка розводила в квартирі цуценят, і для якихось там цілей їй потрібен був керосин. Вона його зберігала в п’ятилітровій пляшці впритул до газової плити. І в якийсь момент вона щось варила, і зачепила цю пляшку з керосином. Вона розлилася, і в секунди спалахнула досить потужна пожежа.
Шлях до евакуації через вхідні двері для жінки був відрізаний. Тож вона вистрибнула з квартири через зачинене вікно на вулицю, як у бойовиках вибила скло. Це був на 3 поверх, але на 1 поверсі була прибудова в сусідів, вона впала на цю прибудову, з неї скотилася вниз. І залишилася неушкодженою повністю.
Цуценят маленьких, на жаль, не врятували, але врятували трьох дорослих собак. Хлопці з 7 частини за допомогою непрямого масажу серця та дихального апарату на стисненому повітрі повернули двох собак до життя. Ось така історія.
- А часто доводиться рятувати саме тварин?
- Доволі часто. Для нас вже стало звичною практикою рятувати кошенят з дерев, собак з люків. Люди переживають за тварин, викликають нас, і ми рятуємо їх, завжди реагуємо оперативно.
Взагалі люди дуже вдячні за нашу роботу, і завжди коли вдало ліквідовані пожежі, врятовані життя або тварини, вдячність дуже щира.
- Ваша робота дуже важка і фізично, і емоційно. Як справляєтесь з навантаженням?
- Завдяки багаторічному досвіду я навчився “зберігати холодну голову” у напружених ситуаціях. В перші роки служби звичайно, сильно співпереживав людям, які опинялися в небезпеці, але потім ці емоції скерував на виконання завдань за призначенням. Звісно, за людей переживаєш, але розставляєш пріоритети, не заглиблюючись в ситуації. Це допомагає якісніше робити свою роботу.
А енергією мене наповнюють мої діти. Коли вони посміхаються, в гарному настрої, це завжди тішить і відволікає від важких думок.
Раніше ми показували, як рятувальники ДСНС допомагають мешканцям Гуляйполя, які живуть під постійними обстрілами.
Фото: пресслужба ГУ ДСНС України в Запорізькій області
