Дівчина долучилася до лав ЗСУ, щоб звільнити рідне місто від рашистів

Шарлотта Хмельницька вирішила долучитися до Збройних Сил України ще задовго до повномасштабного вторгнення. 

У 2016 році дівчина вступила у військовий інститут КНУ ім. Т. Шевченка. А вже з початку повномасштабного вторгнення дівчина активно шукала будь-які варіанти, де її вміння та навички могли б знадобитися. У якій справі вона дійсно була б корисною. І де б вона мала змогу приєднатися до військової служби.

В Києві було важко знайти таке місце, тому що всі офіцерські посади за три дні посіли військові. Офіцерів більше ніде не брали, особливо жінок. Проте Шарлотту це не зупинило, і вона продовжувала шукати далі.

- Всі казали, що наразі місць немає. Потім я випадково натрапила на допис у фейсбуці про набір роти айтішників для того, щоб працювати на «передку». Я просто відправила резюме, після чого зі мною провели 2-3 співбесіди і запросили мобілізуватися у військову частину на Заході Україні. Там ми проходили підготовку. Зокрема вивчали тактичну медицину, тактику, управління дронами і тд. Так я опинилася в районі виконання завдань, – розповідає дівчина.

До обов’язків Шарлотти входить управління взводом. У дівчини на управлінні є кілька відділень. Вона займається організаційною роботою, працює "руками" на позиції, або ж веде аеророзвідку.

Наразі бердянка проходить службу в Збройних Силах України. І хоча роботи у дівчини вистачає, вона не забуває про рідний Бердянськ.

У березні минулого року вона дізналася, що окупанти захопили не тільки її місто, але вдерлися і до її будинку:

- Окупанти захопили мій будинок. Я дізналася про це від подруги, яка на той момент ще перебувала в окупації. Вона сказала, що в місцевих пабліках скинули зображення, як орки на моїй вулиці вскривають будинки. І серед інших будинків, вона побачила і мій. Ми зателефонували сусідам, і вони підтвердили цю інформацію. Мовляв – орки полізли дивитися ваш будинок. Добре, що я свою родину вивезла заздалегідь, там на той момент нікого не було, – згадує дівчина.

Єдине, про що мріє дівчина – це, щоб лінія фронту просунулась у бік Бердянська, і вона мала б змогу виконувати свою роботу вже вдома та звільнити рідне місто від окупантів.

Читайте також: "Відчуваю себе частиною великої сім'ї": інженер з Канади приїхав до Запоріжжя, щоб займатися волонтерством

Джерело: Приморка.City