Волонтерська діяльність Олександра Белюги починалася з підтримки дітей
Історія життя Олександра Белюги, що відомий у Запоріжжі як власник торгово-розважального комплексу «BELUGA», розпочалася у невеликому місті Рибниця, на Придністров’ї. Чоловік зростав у багатодітній родині та завжди мріяв бути корисним для інших людей.
Сьогодні ж Олександр – голова громадської організації «BELUGA.UA», волонтер. Він впевнений, що саме зараз його мрія здійснилася. Детальніше – в ексклюзивному інтерв’ю zprz.city.
Читайте також: "Створюємо надійний тил": як у Запоріжжі працює унікальний благодійний магазин - ексклюзив
- Розкажіть, як розпочинався ваш шлях як підприємця?
- В Україну я переїхав у 1996 році, саме тут я почав свою кар’єру – спочатку працював барменом, навчався, постійно розвивав свої знання. До речі, нині я маю п’ять освіт, в тому рахунку і вище. А потім я почав свою справу у Запоріжжі – реалізацію риби. Це був невеликий бус з копченою, сушеною, в’яленою рибою, яку я виготовляв власноруч, мав назву «Beluga Bus». Потім клієнти почали просити хоча б декілька місць, щоб можна було присісти. І так потроху мій рибний «бусік» став справжнім баром з декількома видами пива та риби. До речі, сам я жодного разу у своєму житті не пив пиво.
Зараз я вже маю декілька бізнесів, зокрема логістичну компанію, магазини кальянів та табаку (хоча ніколи в житті не курив), мережа магазинів «Лавка.ЮА», стрітфуд «Чебуroom».
- Зараз «BELUGA» став своєрідним волонтерським хабом. Як ви вирішили, що маєте допомагати людям?
- Я завжди мріяв бути корисним іншим людям, хотів щось залишити після себе. Також на моє бажання допомагати іншим вплинула моя хвороба. В мене була пухлина у легенях, курс лікування хіміотерапії. І саме тоді зрозумів, наскільки сильно я ціную життя, на скільки сильно хочу робити цей світ кращим. І так я почав займатися волонтерством. До речі, вже коли я вийшов у ремісію, лікарі казали, що мене вилікувала не хімія, що я сам себе вилікував.
Це було ще далеко до початку повномасштабної війни. Вже після відкриття бару у 2015-му я почав допомагати дітям. Багато їздили по дитячих будинках, влаштовували свята для малечі, привозили смаколики. Також проводили фестивалі їжі та пива у місті «Beluga fest», куди могли завітати всі бажаючі. Навіть встановили три рекорди України на них.
Можна сказати, що зараз ми просто збільшили обсяги цієї допомоги. Так, зараз наш комплекс не працює. Зараз він став умовним соціальним кафе, де ми продовжуємо безкоштовно годувати переселенців.
Наш кулінарний десант BELUGA – саме під такою назвою розпочиналася наша діяльність – від початку великої війни приготував вже понад 4,5 млн гарячих обідів. За цей час ми трансформувалися у громадську організацію BELUGA UA.
- Але це не єдиний напрямок допомоги?
Звісно! Насправді, якщо почати перераховувати, можна навіть заплутатися (посміхається). Спочатку ми допомагали з евакуацією, їздили у населені пункти, що знаходяться поблизу лінії фронту, вивозили людей. А тим, хто не хотів залишати свій дім, видавали продуктові набори, дітлахам – іграшки та смаколики. Допомагали й місцевим мешканцям, видавали продуктові набори у різних районах міста. Зараз продовжуємо підтримувати лікарні, військових, так само годуємо переселенців.
Одними з перших виїжджаємо й на місця прильотів ворожих ракет – з гарячими напоями, їжею, водою, теплим одягом та павербанками. У будь-який час доби – ми завжди готові виїхати на допомогу людям.
Читайте також: «Ми залишаємося і працюємо для людей, яким ми потрібні»: як запорізький бізнес пережив одну з наймасовіших ракетних атак
Також я співвласник маєтку Villa del vino. Це заміський маєток, у який з моїм партнером Русланом Лопатко минулого року вдихнули нове життя. Там з’явилася дуже затишна територія з басейном, кафе та будиночками, а ще – контактний зоопарк, гончарна майстерня.
Проте, окрім комерційної складової, проєкт містить ще й важливу волонтерську ініціативу - надати психологічну підтримку та реабілітацію родинам військовослужбовцям, а також дітям загиблих героїв. У теплу пору року три рази на тиждень тут проводять своєрідну ненав'язливу реабілітацію із психологічною допомогою.
Обсяги допомоги у цифрах
- 180 тис. медичних засобів
- 966 тис. літрів води
- 737 тис. гігієнічних наборів
- 25 тис. дитячих наборів
- 1,5 млн продуктових наборів (вага одного – від 11 кг)
- 68 генераторів, один з яких потужністю 60 кВт
- 264 повербанки та зарядних станцій
- 8 приладів нічного бачення
- 51 квадрокоптер
- 53 шоломи
- 43 станції Старлінк
- 764 бронежилетів
- 45 автомобілів
- 142 тис. памперсів
- 153 тони одягу та взуття
- Чи є проєкти, якими ви пишаєтеся найбільше?
- Напередодні Нового Року містом їздила наша велика машина в межах проєкту «Лист Святому Миколаю». Знаєте, вона нагадувала машину кока-коли з реклами, де співалося «Свято наближається».
Цими машинами ми розвозили містом дитячі набори. І ось цей задум мій улюблений. Всі зарядилися такими емоціями – і діти, і дорослі. Тоді ми видали майже 7 тисяч дитячих солодких подарунків по 4,5 кг.
- Як ви мотивуєтеся, не втрачаєте сили допомагати й надалі?
- Знаєте, інколи заходиш у приміщення, в якому колись був перспективний бар, згадуєш, як майже за кожним столиком були задоволені відвідувачі. А тепер бачиш знедолених людей, які втратили майже все, і які розраховують на твою допомогу. На те, що ти виконаєш свою обіцянку – не залишиш їх сам на сам зі своєю бідою. Нагодуєш, за будь-яких обставин. І чуєш від них «дякуємо». Ось це мотивує.
Але кожен з нас має щодня важко працювати та докладати великих зусиль, аби наблизити нашу перемогу. Вона не прийде сама, ми маємо зробити це разом.
Також ми розповідали, працівники унікального запорізького магазину допомагають українцям та роблять свій внесок у Перемогу. Магазин «Дари добро» у Запоріжжі ще до війни займався волонтерством – тут роздавали речі незахищеним верствам населення. Але з початком повномасштабного російського вторгнення ініціатива лише набрала обертів - тепер тут ще й допомагають військовим.
