У Запорізькій обласній філармонії слухачі мандрували крізь час і простір, слухаючи видатні творіння двох геніальних композиторів
Прозвучали два твори - Й. Гайдн Симфонія №45 «Прощальна» (фа-дієз мінор) і М. Равель Концерт для фортепіано з оркестром №1 (соль мажор) у 3 частинах (солістка — лауреатка міжнародних конкурсів Оксана Бекетова).
Академічний симфонічний оркестр під орудою лауреата міжнародних конкурсів Дмитра Мітніка створив атмосферу, що захопила глядачів тонким втіленням двох різних за стилем та образами творів.
Читайте також: Від Павки Корчагіна до чоловічого стриптизу - 45 років тому відкрився відомий запорізький театр
Зазначу, що неймовірно харизматичний музикант, чия диригентська кар'єра в оркестрі розпочалася вже під час повномасштабної війни, став улюбленцем публіки практично з першої появи у цій іпостасі. Раніше публіка знала Дмитра як чудового артиста симфонічного оркестру, керівника і учасника Диксиленду.
Симфонія № 45 Йозефа Гайдна, відома як «Прощальна», — це не просто музичний твір, а справжня історія з тонким гумором і вражаючим символізмом, яка залишається актуальною навіть через кілька століть після її створення.
Як зазначили у філармонії, це - "чудовий приклад того, як музика може розповідати історії і виражати почуття без слів!".
"Концерт для фортепіано з оркестром №1 М. Равеля, написаний у 1929-1931 роках, поєднує елементи джазу та класичні прийоми, що робить його одним з найоригінальніших творів ХХ століття. Музика Равеля занурюючи слухача у світ звуків, які відлунюють багатогранністю людських почуттів.
Читайте також: Італійська музика з українським присмаком - концерт запорізьких виконавців пройшов з аншлагом
Затишне мерехтіння свічок підкреслило емоційний зміст творів і додало магії та вишуканості концертному заходу.
До речі, перший твір виконувався саме так, як задумував "батько симфонії" - у фіналі "Прощальної" сцена залишилася темною та майже порожньою.
Але далі свято музики було продовжено!
Майстерне виконання Концерту М. Равеля оркестром та піаністкою, лауреатом міжнародних конкурсів Оленою Бекетовою, було неймовірно яскравим, чуттєвим та віртуозним.
Музика здатна об'єднувати людей і дарувати надію навіть у найтемніші часи», - зазначили на сайті філармонії.
Враження слухача
Валентина Манжура, відповідальний секретар Запорізької обласної організації НСЖУ:
"Якось у спілкуванні з генеральною директоркою обласної філармонії, заслуженою працівницею культури Іриною Конаревою я сказала, що слово «гармонія» - це не просто музичний термін, це своєрідний Знак якості нашої філармонії.
Бо все в ній довершено і гармонійно – від вхідних дверей і перших зустрічей у фойє, від роботи, навіть найнепомітнішої, кожного працівника – до талановитого різнопланового і яскравого творчого акторського, музично-вокально-танцювального колективу. Тож повторюю сама себе (і це, якщо плагіат, то мій власний!) – наша філармонія і гармонія слово-синоніми.
І це красномовно доводять новаторські програми і виступи академічного симфонічного оркестру і академічного козацького ансамблю пісні і танцю «Запорожці», і джаз-квартету «Music men», і діксіленду артистів симфонічного оркестру, і неперевершених – таких різних і таких яскравих солістів оркестру і вокалістів. І, звичайно ж, їх керівники, бо кожен має свій неповторний почерк, креатив і, я б сказала, власний шарм.
А якщо згадати творчі знахідки звуко- та відеорежисерів, роботу елегантних і вишуканих ведучих, працівників художньо-адміністративного і технічного складу, привітно-ввічливих розпорядників, гардеробниць і невеликий, але єдиний у своєму прагненні до досконалості і творчої самовіддачі колектив керівників філармонії на чолі з Іриною Конаревою – ніяких сумнівів не залишається: оце все разом і є гармонією майстерності і таланту. І щира вам всім за це подяка від запоріжців!
Що стосується концерту академічного симфонічного оркестру, де панувала музика Й. Гайдна і М. Равеля – враження незабутні. І якщо оцінювати, спираючись на вже сказане, то це теж була її величність Гармонія.
Бо ж навколо нас, як і в мистецтві музики, гармонійно співіснують повільно-задумливі і світло-печальні (як у Гайдна) і бурлескно-емоційні, з неочікуваними сплесками і громовицями (як у Равеля) мотиви, події, зустрічі і роздуми, які і наповнюють життя людини сенсом і змістом.
Як прекрасно розкрили цей сенс і зміст незрівняні Дмитро Мітнік і кожен музикант оркестру! Тихе полум’я патріархальних свічок, ніжна мелодія, мов тихий шелест падаючого осіннього листя, переносять нас в інші часові виміри, де раділи, сумували і насолоджувалися музикою і життям у всій його багатогранності інші люди.
Вони були на ці землі до нас, але ми, нинішні, відчуваємо те ж хвилювання і ту ж насолоду від краси світу, від таланту, що бере душу в полон – все це дійшло до нас, і піде далі, до тих, хто буде після нас. Бо все проходить, а музика вічна. Музиканти, зберігаючи трепетне полум’я свічок, по черзі йдуть зі сцени, а музика звучить…Це – Й. Гайдн.
І раптом, після кількахвилинної перерви - шквал, вихор, торнадо емоцій, звуки, що піднімаються у піднебесся і падають звідти зірками, які залишають по собі світло.
А потім - час від часу – то тихий шепіт дощу, то змах орлиних крил у прозорому небесному куполі, то кам’яний обвал у високих горах – феєрія високих почуттів і приголомшливих мелодій…
І майже прозорі тонкі пальці піаністки Олени Бекетової легкокрилими райдужними метеликами віртуозно злітають над клавішами, розсипаючи по сцені і далі, в глядацьку залу, чарівний каскад звуків… Це - М. Равель.
А потім – буря, шалений ураган між рядами – з першого і до останнього, до балкону і далі - під самісіньке склепіння високої концертної зали. Це – аплодисменти, ні – овації вдячних глядачів.
Історія створення Симфонії №45, яка має неофіційну назву “Прощальна”
Світлана Холод, мистецтвознавиця, ведуча концерту:
"Коли Гайдну було 29 років, він отримав роботу у найбагатшій родини імперії – Естергазі. Це були справжні поціновувачі музичного мистецтва. При дворі князя був великий оркестр, хор, співаки, якими Гайдн керував 30 років.
Стабільна робота. Стрімка кар’єра. Хороші гроші. Але… відомому на весь музичний світ композитору заборонялося покидати палац. Всі твори належали князю. А робота була така, що «вигорати» творчо він не мав права.
В щоденні обов’язки Гайдна входило: керування капелою, багатогодинні репетиції, виступ на щоденних концертах, навчання та підготовка музикантів, закупівля інструментів.
А ще ж була композиція! Іноді на створення чергової симфонії князь давав всього один день! І… стає зрозумілим, чому у творчому доробку Гайдна 104 симфонії та 24 опери – своєрідний рекорд у світі музики.
А ще ж були камерні твори, концерти, ораторії… Але уявіть собі цей шалений ритм творчого життя, коли за сезон колективом ставилося до 120 опер!
На початку 60х років 18 століття у князя Естергазі з’явилася нова «іграшка» - мисливський палац Шюттер. Місцевість на любителя – навкруги болота, влітку – комари. Але князь хотів затьмарити красою свого палацу Версаль, аби про нього говорив увесь світ.
За 4 роки болота осушили, побудували греблі, звели розкішний палац та великий театр на 400 глядачів.
Планувалося, що князь з родиною та музикантами взимку будуть жити у Відні, навесні та восени - в палаці міста Айзентшадт, і тільки влітку, в гарну погоду - в палаці Шюттер, на березі озера Нойзідлер.
Але… Міклош Етрегазі настільки полюбив свій «Версаль на болотах», що затримувався там до листопаду. Холоднеча ж у наспіх зведеному палаці була восени нестерпна. Музиканти почали хворіти, хотіли додому.
І тут справжній дипломат та митець Гайдн вирішив не йти на скандал, а м’яко натякнути правителю, що літній сезон пора закривати.
Він написав свою 45 за номером симфонію. Чи не єдину - в драматичному фа-дієз мінорі. І фінал був непередбачуваний!
Музика виконувалася при свічках, що були закріплені на пюпітрах. У останній частині оркестранти один за одним закінчували свою партію, гасили світло та йшли зі сцени. Спочатку зал покинули духові, за ними – струнні.
Останні такти догравали сам Гайдн, перша скрипка Луїджи Томазіні. Такого ще не було… На таке ніхто не очікував! Князь Міклош доброзичливо сприйняв цей творчий демарш та наказав всім збиратися додому. З тих пір Симфонія №45 має неофіційну назву «Прощальна».
Тож, не варто шукати в цій музиці трагедію і натяк на фінальний акорд у житті чи кар’єрі. Варто повчитися у Гайдна вмінню красиво ставити крапку в ситуаціях, які тебе не влаштовують".
Раніше ми писали, що запоріжці здійснили захоплюючу музичну подорож.
Фото: Запорізька обласна філармонія
