Як створювали "Пташине молоко" та чому карамель продавали по кілограму в одні руки – історія підприємства, яке пережило славу і банкрутство
Про важливу дату у промисловій історії міста розповів запорізький краєзнавець та військовий Роман Акбаш. Саме 13 листопада 1945 року в обласному центрі започаткували виробництво, яке на десятиліття стане символом запорізьких солодощів.
Від карамелі до кондитерського гіганта
Спочатку все було скромно – невелике підприємство на вулиці Артема (сьогодні це вулиця Святого Миколая) випускало лише карамель. Однак уже наступного, 1946 року, виробництво набрало обертів. Тож на вулиці Артема, 7 запустили карамельний цех, а на вулиці Чапаєва, 14 (нині – Миколи Ласточкіна) відкрили бісквітну фабрику, де виготовляли борошняні вироби.
У 1947 році фабрика розширилася – з'явився цех для виробництва цукерок. А от справжнім проривом став 1971 рік, коли бісквітне та кондитерське виробництва об'єднали в одне потужне підприємство. Зазначається, що йому дали досить незвичну для солодкої справи назву – фабрика імені 40-річчя Компартії України.
Читайте також: Смачні обіди щодня - як у Запоріжжі майбутні кухарі готують для школярів (фото)
Легендарні смаколики радянської епохи
На початку 1970-х років запорізьке кондитерське об'єднання вже мало три цеха з виробництва карамелі і цукерок, а також вафельний і бісквітний цехи. Продукція фабрики швидко завоювала популярність. Найулюбленішими смаколиками того часу стали цукерки "Пташине молоко", "Метеорит", "Курочка Ряба", "Білочка" та "Вишня в шоколаді".
Особливою фішкою 1980-х років була коробка асорті "Види Запоріжжя" – у ній поєднувалися "Пташине молоко", "Грильяж", "Золота нива" та "Метеорит". Про це повідомили місцеві краєзнавці.
Карамельний дефіцит та самогон
Цікавий епізод трапився у листопаді 1988 року. Тоді обласне управління торгівлі встановило норму продажу карамелі – лише один кілограм в одні руки. Причина виявилася несподіваною: карамельки масово скуповували як сировину для виготовлення самогону.
На дворі був третій рік антиалкогольної кампанії Горбачова, а цукор – традиційну основу для "самогонщиків" – можна було купити тільки по талонах і теж у жахливому дефіциті. Отже, винахідливі громадяни переключилися на карамель.
Місцеві газети того часу писали: назви фірмових магазинів "Білочка", "Золотий ключик", "Карамелька" – мабуть, єдине, що нагадує запоріжцям про популярні цукерки. А вітрини описували так: заповнені печивом "Морковним", сухарями "Вершковими" та сушкою "Гірчичною".
Роки незалежності та розквіт експорту
Після здобуття Україною незалежності підприємство перетворилося на акціонерне товариство і працювало під назвою "Запорізька кондитерська фабрика". У 1994 році його реорганізували в закрите акціонерне товариство, а у 2000-му – у відкрите.
Виробництво суттєво розширилося – фабрика випускала понад 250 видів продукції. Це були солодощі, печиво, вафлі, драже, халва, іриски, мармелад, тістечка та багато іншого.
Продукція запорізького підприємства користувалася величезною популярністю не лише в Україні, а й за кордоном. Її експортували до Латвії, Естонії, Грузії, Литви, Вірменії, Німеччини та інших країн світу.
Банкрутство легенди
На жаль, у квітні 2025 року Господарський суд Запорізької області визнав Запорізьку кондитерську фабрику банкрутом і розпочав процедуру її ліквідації. Проблеми почалися ще в січні 2022 року, коли підприємство опинилося на межі краху.
За даними Опендатаботу, минулого року фабрика заробила лише 2,9 мільйона гривень, а збитки склали 88,5 тисячі гривень. Для порівняння: у 2020 році дохід перевищував 100 мільйонів гривень. Також підприємство мало борг понад мільйон гривень по зарплаті працівникам, яких у 2024 році залишилося всього 38 осіб.
На початку минулого року суд затвердив план запобігання банкрутству та фінансового оздоровлення. Однак реалізувати його не вдалося. Зазначається, що відновленню виробництва заважали обстріли Запоріжжя, планові й позапланові відключення електроенергії, а також часті повітряні тривоги.
Ці фактори унеможливили достатній фінансовий потік для виплати зарплат, фінансування поточної діяльності та розрахунків із кредиторами. Через це кредитори у березні 2025 року зупинили процедуру санації через неможливість відновлення господарської діяльності.
Як наслідок, суд визнав фабрику банкрутом, запустив ліквідаційну процедуру терміном до одного року та офіційно оголосив про завершення її господарської діяльності.
Раніше ми писали, що як у Запоріжжі виготовляють ліки. Виробництво ліків — це завжди стратегічно важливий процес. В умовах війни робота фармацевтичних підприємств має особливу цінність, адже від них залежать життя та здоров’я людей. Фармацевтична фабрика «Віола» у Запоріжжі – один з прикладів того, як запорізький бізнес тримає стрій, попри всі виклики війни.
