Історія династії почалася у 1951 році, а сьогодні 19 її представників мають разом 405 років трудового стажу на комбінаті
Стабільність комбінату – це насамперед люди, які з року в рік обирають Запоріжсталь і присвячують роботі своє життя. Особлива сила – у родинах, де любов до професії та повага до праці металурга передаються від батьків до дітей. Саме так уже понад 400 років триває історія династії Коротких-Кульбако, яку цьогоріч до Дня металурга та гірника відзначили званням «Золота династія Метінвесту».
Читайте також: В Запоріжжі живе династія металургів зі спільним 390-річним стажем
Є родини, у яких сімейні історії передаються разом із фотографіями, старими листами чи пам’ятними речами. У родині Коротких-Кульбако разом із поколіннями передавалася ще й повага до професії металурга та комбінату Запоріжсталь, з яким люди пов’язували своє життя.
Історія династії на комбінаті розпочалася у 1951 році, коли сюди прийшов працювати Абрам Омелянович Короткий. Фронтовик, який пройшов Другу світову війну від перших боїв до Берліна.
Після демобілізації він переїхав з села в Чернівецькій області до Запоріжжя на запрошення старшого брата, який вже працював на комбінаті.
Чоловік мав на складну фізичну роботу в цеху шихти та в управлінні залізничного транспорту. До 1964 року завод залишався важливою частиною його життя, а наступним поколінням він передав просте ставлення до праці – поважати свою справу й відповідально робити те, за що взявся.
Донька Абрама – Світлана Кульбако – присвятила Запоріжсталі 44 роки. Працювала у відділі кадрів, добре знала специфіку різних підрозділів і професій.
Її чоловік Кузьма Кульбако пройшов професійне становлення на котельно-монтажному та ливарному виробництвах, а згодом очолив службу охорони праці підприємства.
Навіть після виходу на пенсію він ще кілька років залишався поруч із колегами та передавав їм свій досвід.
Так у родині поступово сформувалася власна трудова традиція. Хтось ішов за батьком у виробничу професію, хтось обирав інший напрям, але Запоріжсталь залишалася спільною точкою перетину для кількох поколінь.
Сьогодні головою династії є Ігор Кузьмич Кульбако – машиніст механічного устаткування цеху водопостачання. Він продовжує не лише родинну трудову історію, а й фактично збирає її по крупицях: досліджує родовід, зберігає архівні матеріали, підтримує зв’язок між представниками великої родини.
Для самого Ігоря комбінат став частиною життя ще задовго до першого робочого дня.
«Запоріжсталь змалечку був поруч зі мною. Батьки свого часу отримали квартиру неподалік комбінату, тож із нашого вікна він височів протягом усього мого дитинства. Вперше на виробництві я побував ще школярем. Потім після армії разом із батьком ходив дивитися, як працює вітчизняний промисловий гігант. Тоді й вирішив закінчувати навчання та працювати тут.»
Під час навчання Ігор зустрів свою майбутню дружину Аллу. Сьогодні вони працюють в одному цеху. Алла присвятила Запоріжсталі 28 років.
Її шлях на комбінат теж розпочався завдяки родині.
«Коли я вийшла заміж за Ігора, під час одного із сімейних застіль його батько запропонував мені приєднатися до команди Запоріжсталі. Так я прийшла працювати у 45-ту їдальню, у кондитерський цех. Три роки пропрацювала там, а потім захотілося більше фахової, технічної роботи. Тоді я перейшла до цеху водопостачання».
За ці роки Алла освоїла кілька професій і продовжує розвиватися у своїй справі.
«Я постійно навчаюся. У цеху водопостачання опанувала ще дві професії – операторки фільтрів та операторки хлораторних установок. Мені подобається моя робота. У нас уся родина працює на комбінаті, тому за сімейним столом часто говоримо про роботу. Запоріжсталь ніби ще один член родини, присутній на наших застіллях».
Сьогодні Алла працює машиністкою насосних установок. Для неї робота на комбінаті – це передусім можливість бути частиною великої справи та команди.
Алла та Ігор багато років працюють разом. Робота чоловіка безпосередньо пов’язана із забезпеченням виробничих процесів: працівники цеху очищують промислові води, які використовуються на різних ділянках комбінату.
«Наша робота дуже важлива, адже ми очищуємо промислові води зі всього комбінату. Це велике й складне виробництво, тож ми вносимо свою лепту і в роботу підприємства, і в збереження навколишнього середовища.»
Працювати родиною на одній дільниці для Ігоря – особлива цінність. Адже так вони щодня розділяють не лише професійні завдання, а й переживання, які приносить нинішній час.
«Працювати родиною на одній дільниці – це дуже цінно. Тут ми всі разом працюємо над спільною справою, разом їдемо на роботу та з роботи. Все разом, в одному колективі. Робота для мене – це стабільність, якої я потребував у житті, і зараз не шкодую про своє рішення. Я розумів, що велике підприємство залишиться великим підприємством».
Війна, говорить Ігор, змінила відчуття цієї стабільності. Щодня працівники бачать, що відбувається з комбінатом, і знають, якою ціною іноді дається звичайний робочий день.
«Війна, звичайно, вплинула на нас. Ми бачимо, що відбувається на комбінаті. Працівники комбінату сьогодні ризикують своїми життями як на фронті, так і на робочих місцях. Тому на роботі так важливо оточувати себе людьми, яким ти довіряєш, важливо, аби всі один одного підтримували. Буває, поговориш із колегами – і на душі одразу легше».
У цій родині чимало виробничих професійних історій. Сестра Ігоря Ганна Грильова працює в компанії вже 38 років. Її чоловік Сергій Грильов також пов’язав свою роботу з цехом водопостачання, де займається розвитком дільниці, ремонтом обладнання та впровадженням власних технічних рішень. Ще один представник династії – Сергій Рябченко - працює ковшевим у доменному цеху та має 29 років стажу.
Історія Коротких-Кульбако має і свій непростий воєнний розділ. Двоє двоюрідних братів Ігоря після повномасштабного вторгнення пішли захищати країну та загинули на війні. Ще один двоюрідний брат – колишній працівник комбінату – від 2023 року служить у Силах оборони України. Для великої родини це вже частина спільної пам’яті, яка назавжди залишиться поруч із трудовою історією.
За цими цифрами – не просто роки роботи «від дзвоника до дзвоника». Це моменти, коли навіть після зміни у сімейному колі обговорюють досягнення та невдачі, спільні задачі та складні рішення, професійні звички, які стають сімейними, і знання, якими діляться між собою покоління. У цьому й полягає особливість трудової династії: професія перестає бути лише роботою однієї людини й стає частиною спільної історії родини.
Сьогодні династія Коротких-Кульбако налічує 19 представників, а їхній сумарний трудовий стаж на Запоріжсталі становить 405 років. Мабуть, найбільш влучно ставлення родини до металургії як сімейної справи описав чинний голова династії Ігор Кульбако:
«Завод і наша родина йшли пліч-о-пліч крізь десятиліття. Тут ми ставали майстрами своєї справи, а досвід і любов до роботи переходили від батьків до дітей».
Цьогоріч родина Коротких-Кульбако отримала почесне звання «Золота династія Метінвесту». Для Запоріжсталі це ще один привід для гордості за своїх людей, які творять історію комбінату, — тих, хто приходить сюди слідом за батьками, залишається на десятиліття і своєю щоденною працею продовжує сімейну справу.
Раніше ми писали, про золоту династія Метінвесту Зінченків з Запоріжвогнетриву