Загін швидкого реагування Червоного Хреста: завжди поруч у найнебезпечніші миті
Волонтери та працівники загону швидкого реагування Запорізької обласної організації Товариства Червоного Хреста України — одні з перших, хто з’являється на місцях ворожих обстрілів. Вони надають першу допомогу постраждалим, доставляють їх до карет «швидкої» або ж транспортують власними автівками до лікарень. Про це повідомляє видання "Трудова слава. Новини Оріхова".
Читайте також: Понад два роки у полоні - де російські окупанти утримують журналістку з Мелітополя
Кілька днів тому команда працювала у Канівському, де чотири російські авіабомби зруйнували затишну базу відпочинку. Загинули двоє відпочивальників, ще 12 людей зазнали поранень, шестеро з них перенесли складні операції і перебувають у реанімації.
Ще один напрям роботи загону — евакуація мешканців населених пунктів, які регулярно обстрілюють з артилерії, РСЗВ та атакують дронами. Зокрема, вивозили людей з Приморського та Степногірська.
Історія запорізького загону почалася понад десять років тому. Склад був невеликий — спочатку троє, потім п’ятеро людей. Волонтери тренувалися та проходили навчання.
“Наш загін у Запоріжжі був створений у 2013-2015 роках, - розповідає заступниця командира загону швидкого реагування Оксана Жовнер. - Коли ми починали, у нас було два китайських рюкзаки і чотири прості жилетки з надписом “Червоний Хрест”. І все! Більше нічого не було! Нас спочатку фіксували не як загін швидкого реагування, а як Червоний Хрест. А вже згодом почався розвиток ЗШР.
Першим серйозним викликом став COVID-19, коли вони забезпечували підопічних Червоного Хреста продуктовими та гігієнічними наборами. Згодом робота значно розширилася: транспортування маломобільних людей, евакуація мешканців прифронтових територій, доставка гуманітарної допомоги, виїзди на місця обстрілів.
"Ми є напрямком ТЧХУ, у нас велика злагодженість з головою обласної організації Товариства Червоного Хреста України Оксаною Леонідівною Бекетовою. Працюємо в тандемі, не у всіх так виходить. Нам комфортно працювати.
Але у загону швидкого реагування свої специфічні завдання — транспортування маломобільних людей по Запоріжжю та з області, евакуація мешканців прифронтових територій, коли є запити — Оріхів, Гуляйполе, Степногірськ, доставка гуманітарної допомоги на прифронтові території, виїзд на місця прильотів у Запоріжжі.
Реагуємо на 99,9%, іноді бувають закриті території, на які нас не пускають. Дуже часто приїздимо разом чи одразу після ДСНС, поліції. Коли можемо по гучності зрозуміти де був прильот, виїжджаємо навіть не чекаючи адреси", - поділилася Оксана Жовнер.
Загін реагує майже на всі виклики, іноді навіть без офіційної адреси — орієнтуючись лише на звук вибухів. Так було, наприклад, у жовтні, коли ракета влучила у 14-поверхівку в мікрорайоні Космос.
Окрема сторінка в історії — робота у складі гуманітарної колони на окупованій території на початку повномасштабного вторгнення. Командир загону Віталій Цибарєв кілька днів перебував у Бердянську, коли росіяни не пропустили автобуси до Маріуполя. За приблизними підрахунками, тоді з їхнім супроводом було евакуйовано близько 40 тисяч людей.
На місцях «прильотів» волонтери виступають ланкою між ДСНС та медиками, допомагають транспортувати постраждалих, а за потреби — самостійно доправляють їх до лікарень.
Одним із найтяжчих випадків стала трагедія 30 вересня 2022 року, коли ворожа ракета влучила в автоколону.
Та вже за тиждень стався удар по будинку на проспекті Соборному, після якого волонтерам довелося чергувати 18 годин, працюючи поруч із рідними людей, що залишалися під завалами.
Були й менш помітні, але особливо емоційні моменти. В Оріхові, наприклад, мешканці раділи навіть пляшці кока-коли, називаючи її «ковтком нормального життя». А інколи випадкові затримки — як-от повільна робота місцевого тракториста під час розвантаження — виявлялися порятунком від можливого влучання.
"Згадується такий випадок. Щось привезли у 5-тонній машині. Розвантажувати мав трактор. І от той тракторист так довго все робив... Ми псіхували, бо стояли в такому місці, з якого хотілося якнайскоріше поїхати, а він так повільно працював.
Нам ще треба було заїхати додому до волонтера, він з Оріхова і хотів подивитися, що залишилося після обстрілів. І от попереду бахнуло. Влучання було за 50 м від місця, де ми мали б бути в той час. Прямо у нас на очах, коли нам залишилося 200-300 метрів... І ми подумали: “Цей тракторист — свята людина, він, можливо, нам життя врятував”, - згадує Оксана Жовнер.
Нині у складі загону 35–40 людей, серед яких адвокати, ІТ-фахівці та інші спеціалісти. Більшість мають основну роботу, а в загоні чергують у вільний час. Є ті, хто вже три роки щодня виходить на нічні зміни з 20:00 до 8:00.Попри небезпеку, команда думає про майбутнє. Волонтери готуються до деокупації та розуміють, що після неї роботи стане ще більше.
За відданість і мужність члени загону неодноразово отримували відзнаки. У січні 2025 року волонтер Максим Шишка був нагороджений Президентом України відзнакою «Золоте серце». А нещодавно командир Віталій Цибарєв та його заступниця Оксана Жовнер отримали Почесні грамоти Товариства Червоного Хреста України.
Раніше ми розповідали, чому запоріжці люблять автовокзал і яким він був у перший день свого існування.
Фото: Ірина Єгорова, сторінка Загону Швидкого Реагування ТЧХУ у Запорізькій області
