У новому форматі провели фестиваль авторської пісні “Байда”
У наступному році одному з найстаріших та найавторитетніших фестивалів на пострадянському просторі виповниться 40 років.
- Ми такий фестиваль відгрохаємо! - пообіцяла голова Запорізького центру авторської пісні Олена Дегтяренко, вітаючи учасників і глядачів зі святом авторської пісні.
Цікаво, що запорізька “Байда” - єдиний в Україні фестиваль, який відбувався щороку. Хай і в різних форматах. 39 щорічних пісенних форумів – таким рекордом не може похвалитися жоден фестиваль на просторах бывшего СССР.
Барди виступали на Хортиці - “Байда” проводилася на базі відпочинку “Бригантина”, в зональній комсомольській школі, на Великому Лузі - в дитячому таборі “Чайка”. Фестиваль проводився також у будинках культури і біля меморіальної дошки Віктору Берковському.
Цього разу приміщення для проведення (на першому поверсі п’ятиповерхівки) люб’язно надала волонтер Світлана Яланська.
Як завжди на “Байді”, на концерті панувала дуже душевна атмосфера. Коли звучала класика авторської пісні, глядачі активно підспівували виконавцям. Концерт у двох відділеннях тривав більше трьох годин.
Відкрив “Байду” виступ легенди авторської пісні Запоріжжя Олександра Паталаха, який пам’ятає, як народився фестиваль.
На ранніх фестивалях "Байда" Олександр виступав у дуеті з Анатолієм Омельяновичем, його також можна було почути у складі ансамблю "Екіпаж", в якому до хлопців приєднувалась Олександра Кужель.
- 1983 рік. Фестивалі авторської пісні вже знаходилися під забороною, тому що бардівський рух набрав сили, пісні викликали великий інтерес, - згадував Олександр. - У нас були хороші друзі у владі, в обкомі комсомолу. Але нам сказали: “Нельзя!”.
І тоді народилася ідея. Президенту нашого КСП Олександрі Кужель, яка дуже багато зробила для розвитку авторської пісні у Запоріжжі, виповнювалося 30 років. І ми вирішили, що святкуємо ювілей і запрошуємо друзів Олександри. Перша “Байда” відбулась на базі відпочинку “Бригантина”, на острові Байда.
Так народився фестиваль авторської пісні, який був надзвичайно популярним серед бардів. І особливо його авторитет зріс, коли Україна стала незалежною державою.
З часом змістилися строки його проведення. Ювілей у Олександри Кужель був 4 липня, тому перша “Байда” проводилась 4-5 липня. Потім традицію проводити фестиваль на день народження підхопив ще один відомий запорізький бард Сергій Кучма, який у 1986 году очолив Клуб пісенної поезії «Парус».
З 1986 по 1989 організатором «Байди” був саме цей клуб. А у Сергія день народження у серпні, тому і фестиваль Сергій Кучма переніс на цей останній місяць літа. Згодом датою його проведення були обрані перші вихідні осені.
Олександр Паталах згадав, що його знайомство з авторською піснею почалося з пісень відомого барда Юрія Кукіна з Росії. Легендарний радянський і російський бард був почесним гостем на одному з фестивалей.
- Юрій Кукін колись був на “Байді”, - розповів Олександр. Ми з ним не зустрілись. Але мій друг Анатолій Омельянович взяв у нього автограф для мене на запрошенні на “Байду”. Там написано: “Барду Паталаху от барда Кукина”. Я цим дуже пишаюсь.
А ще автор і виконавець згадав, що у витоків авторської пісні у Запоріжжі стояв Віктор Грохольський. У 70-х роках минулого століття на базі заводу «Іскра» існував туристичний клуб «Ельфи», який очолював Віктор Грохольський.
Віктор Йосипович організував в 1977 року у Запоріжжі під егідою комсомолу перший міський конкурс авторів та виконавців. А вже у листопаді 1978 року відбувся перший фестиваль самодіяльної пісні, який проіснував кілька років.
Олександр Паталах також зазначив, що деякі комсомольські лідери щиро любили авторську пісню, самі співали, допомогали клубу самодіяльної пісні. Бардів підтримували Віктор Калінін, Володимир Березовський.
Олександр ділився спогадами в перервах між піснями — дуже щирими, проникливими. В основному вони написані в 80-90 роках минулого століття. Пісні ці про дружбу, про кохання, про вічні цінності, над якими не владний час.
Ще одна легенда запорізької авторської пісні — Сергій Кучма. Сергій був на усіх 39 фестивалях “Байда”. На кількох очолював оргкомітет, на деяких був ведучим на концертах.
- “Байда” не померла і не вмре. Ніколи! - заявив автору цих рядків автор і виконавець.
Ще один легендарний бард, чий виступ почули запоріжці — Вадим Гефтер. Після окупації Донецьку у 2014 році Вадим знайшов прихисток у Запоріжжі, потім переїхав до Дніпра. Нашому місту він присвятив свою пісню.
Гостями фестивалю також стали Сергій Рудь з Дніпра та Олександр Юршевич з Кам’янського.Олександр до недавна жив у Латвії і, за його словами, дуже скучив за Україною.
У другому відділенні любителів авторської пісні та поезії радували Жан Селезєнєв, Максим Щербаков, Андрій Шмирін, Світлана Цапко, Олена Дегтяренко, Валерія Підопригора, Тетяна Прибиль та Микола Ісаєв.
Барди ділилися спогадами про свою участь у “Байді”, розповідали, що для них значить цей фестиваль.
Про своє ставлення до “Байди” розповіла Олена Суровикіна, яка свого часу була головою оргкомітету, а тепер разом з сестрою Тетяною Житніцькою допомагає в його підготовці та проведенні.
Закінчився прекрасний душевний концерт спільним виконанням хіта - пісні “На далекой Амазонке”, музику до якої написав легендарний бард, наш земляк Віктор Берковський.
Організатори фестивалю — Запорізький центр авторської пісні та Театр поетичної пісні під керівництвом Олени Алексєєвої.
- Кілька років тому ми стали організаторами фестивалю, - розповідає голова Запорізького центру авторської пісні Олена Дегтяренко. - Підхопили естафету коли “Байдою” треба було комусь займатися. У мене є непоганий досвід усіх об’єднувати. А у Олени Алексєєвої є досвід організації фестивалей (Олена проводить у Запоріжжі дитячий фестиваль “Сонячний зайчик”). Олена, Жан Селезєнєв — ми усі займались підготовкою “Байди”.
Людям це потрібно, щоб хоч трошки відволіктися, відпочити душею і серцем.
Факти
Витоки фестивалю сягають ще 70-х років минулого століття. На базі заводу «Іскра» існував туристичний клуб «Ельфи», який очолював Віктор Грохольський.
Віктор Йосипович організував в 1977 році у Запоріжжі під егідою комсомолу перший міський конкурс авторів та виконавців. А вже у листопаді 1978 року відбувся перший фестиваль самодіяльної пісні, який проіснував кілька років.
Лауреатами першого фестивалю стали люди, яких сьогодні вважають класиками жанру. Це – Володимир Васильєв, Любов Захарченко та Геннадій Жуков – один із основоположників бард-року. Усі вони отримали путівку у творче життя саме на «Байді».
Фестиваль став традиційним та проводився за підтримки міського комітету комсомолу (Олександр Бережний, Володимир Березовський, Віктор Калінін).
У 1986 році було засновано Клуб пісенної поезії «Парус», його очолив Сергій Кучма. З 1986 по 1989 естафету проведення фестивалю підхопив саме цей клуб. .
У 1990-1991 pp. фестиваль організовувала запорізьку філію Київського Театру-студії «Академія» (керівник Микола Алексєєв).
Коли почалася перебудова, фестиваль став проводитись виключно за рахунок коштів та сил приватних осіб (Ігор Холодов, Олександр Белан, Дмитро Долгов, Сергій Кучма). За своєю ініціативою фестивалю допомагали у різні періоди міські благодійні фонди та окремі чиновники.
За ці роки на фестивалі сформувалися багаті творчі традиції.
У фестивалі в різний час брали участь найвідоміші представники жанру авторської пісні – Володимир Каденко, Ігор Жук, Борис Бурда, Юрій Лорес, Олексій Іващенко та Георгій Васильєв, Віктор Берковський, Юрій Кукін, Семен Кац, Григорій Дікштейн та багато інших.
Головною особливістю фестивалю був і залишається його демократизм.
Фестиваль змінював місце проведення (о. Байда, о. Хортиця, Великий Луг). Бував масштабним, камерним, залежно від концепції організаторів. Але в одному фестивалі залишався незмінним – він проходив регулярно усі 39 років!
У 2017 році вперше для проведення «Байди» об'єдналися усі бардівські структури міста, кілька років заключні концерти фестивалю проводилися у ПК «Титан».
У 2018 році на базі ПК «Титан» було створено Запорізький центр авторської пісні, який успішно провів 35-й, ювілейний, фестиваль – без жодного спонсора.
38-й фестиваль "Байда" пройшов 3-5 вересня 2021 року. В умовах карантину концерт-відкриття проходив біля меморіальної дошки Віктору Берковському на проспекті Металургів, а основна частина – на острові Хортиця.
Фото автора
