До Запоріжжя тимчасово переїхав автор відомої Алеї ковалів у Бердянську
Найвідоміший коваль Бердянська, автор багатьох скульптур у цьому місті та Алеї ковалів на території Бердянського машинобудівного професійного ліцею Олександр Шапошник понад місяць живе у Запоріжжі. Й не може сидіти без улюбленої справи – вже створив невелику скульптуру «Фея Перемоги».
А в Бердянську залишилися його феї біля краєзнавчого музею, на Алеї ковалів та інших місцях. Нагадаємо, що зокрема у цьому місті у моря реалізовували проект «Феї-амазонки» – туристичний магніт Бердянська». Фей «оселили» на історичних будівлях Бердянська.
«Індустріалка» розпитала Олександра Шапошника про творчість, про воєнний Бердянськ та життя у Запоріжжі.
«Втік від «руського миру»
– Втік від «руського миру», який прийшов у моє рідне місто, – розповів «Індустріалці» Олександр Шапошник. – В окупації таке відчуття, що ти не людина, що ти не маєш жодних прав. Будь-якої миті з тобою можуть зробити, що хочуть. У Бердянську було ще більш-менш спокійно. Тільки коли заїжджали до міста росіяни постріляли у повітря. А в селах вони творили «чорне». Припускаю, що в наших селах твориться та сама Буча. Знаю, що машину мого колишнього учня, котрий їхав додому в село, розстріляли. Він загинув. Людей, котрі потім поїхали забрати його тіло, теж розстріляли.
У Бердянську не було продуктів, не працювали аптеки, майже все було закрито. Місто стало майже порожнім, багато хто поїхав. Виїхав і я із сім’єю до Запоріжжя. Виїжджати було складно – довгі колони, огляди. Але нам пощастило, дісталися за один день. Деякі ж їхали два-три дні. Ну, як пощастило? Під обстріл потрапили. У машину не потрапило, але осколки асфальтом летіли.
— Ваша Алея ковалів була ціла, коли ви їхали? Скільки там робіт?
— Сімнядцять. Вона ціла й зараз, доглянута. Бердянці, що залишилися у місті, там відпочивають. Я телефоную, дізнаюся, як мої скульптури.
Але одна робота у місті постраждала від росіян. У перші дні окупації зрізали пам’ятник загиблим на Майдані у вигляді щита з маками, що стояв у сквері Небесної Сотні. Це була наша спільна робота учасників Всеукраїнського фестивалю ковалів «Сталева хвиля», в організації якого беру участь.
«Коваль має зав’язати лом у вузол»
— Як прийшла ідея зробити Алею ковалів?
— До війни, у 2013 році, був у Донецьку та побачив парк кованих фігур. Там були роботи й наших бердянців, й авторів з інших міст та країн. Дуже сподобалося – я був уражений! І захотілося зробити щось самому.
Тоді я був зварювальником. А після цього почав пробувати працювати з художнім металом, наприклад, робив поручні. А потім сам, за допомогою Ютубу, навчився кувати. Наприклад, дивився, як роблять різні завитки.
2014 року займався волонтерством, варив буржуйки для військової частини у Бердянську. А в 2015-му влаштувався на роботу в ліцей, майстром виробничого навчання «коваль ручного кування». Зробили з учнями місток на Алеї ковалів.
Після чого місто попросило мене зробити біля РАГСу двох великих лебедів. Було складно – моя перша скульптура, так відповідально. Ще й терміни піджимали – працював вдень та вночі. Скульптура хороша, але зараз би я зробив її краще та швидше, тому що у мене більше досвіду.
— І яка фігура стала на алеї першою?
— Мабуть, Ломік. Є такий міф, що коваль має зав’язати лом у вузол. Навіщо – не знаю. Мені стало цікаво, я взяв великий лом і зав’язав. Він довго лежав у нас. А потім я олюднив лом, вручив йому палицю-монтування, а ззаду – мішок із цвяхами. Вийшов мандрівник, який забирає погані звички.
«Коли ти зробив трояндочки своїми руками, це круто»
— Створювати скульптури на території ліцею допомагають ваші учні?
— Так. Вони вносять свої пропозиції та ідеї, займаються зварюванням і таким чином навчаються.
Наприклад, у мене є скульптура «Лев», що стоїть у місті. Вона зварена зі шматочків металолому, у мене залишалося багато маленьких обрізків від троянд. А коли ти не просто зварюєш, а намагаєшся, щоби з цього щось вийшло, то в учнів прищеплюється інтерес.
— Обрізки від троянд?
– Вечорами діти, хто хотів, приходили до мене у майстерню займатися. Всі мої учні, які жили в гуртожитку, мали трояндочки з металу. Вони виглядають ефектно, але зробити їх нескладно. Розповідав технологію та діти справлялися. Коли ти зробив трояндочки своїми руками, це круто.
— Яка ваша найоб’ємніша скульптура?
— Китайський дракон, що стоїть у Маріуполі. Треба було вибити три тисячі лусочок, вигнути, приварити, зробити каркас. Дракон триметровий. Робив його місяці зо два.
— Чи стоїть він там зараз…
— Думаю так. Я бачив фото в інтернеті. Дракон знаходиться біля церкви та водонапірної вежі. Начебто її не зачепили.
Улюблені феї
— Яка ваша улюблена робота?
– Феї. Особливо фея на квітці на Алеї ковалів. Вона велика, 1 м 70 см. Вночі у феї світяться крильця. Робив її майже місяць. Спочатку хотів, щоб фея оберталася навколо своєї осі, але потім з метою безпеки, щоб нікого не зачепити, закріпив статично.
— Як називається техніка, у якій створюєте фей?
— У ручному куванні є багато методів. Згинання та зварювання там присутні.
Мені дуже сподобалися феї із дроту у парку Горького у Харкові. До війни він був дуже доглянутий… Взагалі, ідея створення таких фей належала британському скульпторові Робіну Уайту. Але в мене феї зроблені по-іншому. Вони просвічуються наскрізь і таке відчуття, що якщо розмотати цей дріт, то фея буде невидима.
— Чим займаєтесь у Запоріжжі?
— Допомагаємо з дружиною передавати ліки до Бердянська – телефонуємо, з’ясовуємо, що треба, збираємо. Нещодавно знайшов ковальську майстерню, куди приходжу, безкоштовно допомагаю щось робити й просто отримую від цього задоволення. Я розцвів! Думаю, зроблю там якусь скульптуру.
Я люблю чимось займатись. А сюди приїхав та фізично мало чим займався. Купив дріт (зазвичай замовляв його у Запоріжжі), інструменти. І буквально на коліні зібрав фею. Робив приблизно тиждень. До речі, чим скульптура в такій техніці менша, тим її складніше робити. Ця фея заввишки 60 см. Назвав її фея Перемоги.
До слова, 27 травня в обласному центрі заплановано автопробіг на підтримку Бердянська. І я хотів би до цього дня встановити фею в Запоріжжі. Взагалі хочеться щось зробити в цьому місті.
Фото надані Олександром Шапошником та автора
