На фасаді будинку у Запоріжжі відкрили пам'ятну дошку командиру гармати Валерію Вострікову, який загинув на Донеччині
На фасаді житлового будинку у Запоріжжі з'явилася меморіальна дошка на честь загиблого воїна. Вона увічнила пам'ять про Валерія Вострікова - командира гармати з 406-ї окремої артилерійської бригади. Про це повідомили пресслужбі Запорізької ОДА.
25-річний запоріжець віддав життя, боронячи Україну від російських окупантів. Урочиста церемонія відкриття відбулася за участі рідних та близьких героя.
Читайте також: "Сміливий і добрий до кінця" - у Запоріжжі увіковічнили пам’ять воїна 3-ї штурмової бригади (фото)
Від мирного життя до фронту
Валерій виріс у Запоріжжі, де здобув освіту в 85-й школі та металургійному коледжі. Коли Росія розпочала повномасштабну війну проти України, юнак навчався в Київському університеті права НАН.
Березень 2022 року став переламним моментом у житті молодого чоловіка. Він добровольно вступив до лав територіальної оборони. Пізніше перейшов служити у Збройних Силах України, де обійняв посаду командира гармати.
Мати загиблого героя Світлана розповіла про характер сина: "Валера з дитинства був дуже спортивним. Він завжди був у русі. Він займався вільною боротьбою. Казала йому: відпочинь, а він – ні, усе хотів бути сильним. Він справді був справжнім чоловіком із маленького віку. Пам’ятаю, ще зранку всі сплять, а він вже десь бігає чи відтискається. Спорт був його життям. І, мабуть, саме спорт виховав у ньому цю витримку й мужність, які так допомогли йому на війні".
Боротьба за свободу України
Валерій разом із побратимами захищав українські села біля Бахмута. Тож воїни тримали позиції на Херсонщині, Миколаївщині та Донеччині. Отже, молодий артилерист неодноразово завдавав точних ударів по ворожих цілях.
Мати героя поділилася теплими спогадами: "Знаєте, у мене троє синів, але мене ніхто ніколи так не обіймав, як це робив Валера.
Його обійми були наче хмаринка – легкі, ніжні й водночас особливі. Він умів обійняти так, що всі страхи відходили і відразу ставало спокійно. Я й досі відчуваю це тепло і чую, як він лагідно каже: "Мамуля'".
Історія кохання
Дружина Валерія Ольга розповіла про їхнє знайомство через інтернет. Спочатку молоді люди просто спілкувалися, але потім виникли серйозні почуття. Коли Валерій служив в армії, вони домовилися зустрітися в Запоріжжі. Ця зустріч стала доленосною - відтоді вони були разом.
"Він був моєю найнадійнішою стіною. Я завжди відчувала захист та спокій. Він умів любити наскільки сильно, що цього вистачало на всіх – на мене, маму, братів.
Він був моїм чоловіком, другом і найріднішою людиною. Ми часто жартували, що він читає мої думки. Я тільки про щось подумаю – він уже пише мені про це. У нас було неймовірне відчуття одне одного. Він прожив лише 25 років, але зробив більше, ніж дехто встигає за ціле життя", - підкреслила Ольга.
Останній подвиг
19 липня 2023 року життя молодого захисника обірвалося у Волноваському районі Донецької області. Валерій загинув під час виконання бойового завдання. За мужність та героїзм його посмертно відзначили орденом "За мужність" ІІІ ступеня та відзнакою Президента України "За оборону України".
Засновник ГО "РАЗОМ.UA" Ігор Ілюшкін наголосив: "Пам’ять формує наше життя і наше майбутнє. Якщо ми пам’ятаємо Героїв, ми стаємо сильнішими. Пишаймося ними й живімо так, щоб їхня жертва не була марною".
Роман Кір'янов, голова районної адміністрації Заводського району, підкреслив значення вшанування героїв: "Не можемо забути наших захисників. Майбутні покоління повинні знати та пам'ятати їхні імена".
Радник голови ЗОВА з ветеранських питань Микола Хорішко зазначив: "Ця табличка – нагадування про людину, яка, не задумуючись, пішла захищати свою країну. Я хочу подякувати мамі та дружині за сина і чоловіка, якого ви виховали й любили. Він був справжнім українцем, воїном і Героєм".
Раніше ми писали, що у Запоріжжі морпіху відкрили меморіальну дошку, присвячену пам'яті Мирослава Афоніна. Воїн проходив службу у 505-му окремому батальйоні морської піхоти та поліг під час операції з визволення селища Урожайне у Донецькій області.
