Металургійна галузь опинилася на грані виживання
В 2021 році експорт залізної руди та металопродукції склав найбільшу долю в структурі українського експорту. Однак після повномасштабного вторгнення Росії галузь опинилася на грані виживання.
Минулого року гірничо-металургійний комплекс приніс Україні 14 млрд доларів експортної виручки. В загальній структурі експорту експорт чорних металів склав 20,46% тоді як експорт аграрної продукції склав 18,6%. І якщо 2021 рік був доволі хорошим для українських металургів, то після російського вторгнення вони опинилися в епіцентрі бурі.
Маріупольскі заводи ММК ім. Ілліча та “Азовсталь“ забезпечували виплавку 40% сталі в країні, а після початку російського вторгнення “Азовсталь” перетворилася на фортецю для українських вояків і давала змогу тримати оборону від загарбників. Однак після окупації Маріуполя власники заводів втратили контроль над ними. Зараз продукцію заводів мародерять росіяни, а ту ж “Азовсталь” швидше за все доведеться будувати з нуля.
Інші підприємства, котрі зараз знаходяться в відносно мирних регіонах завантажені лише частково. Головними причинами цього є логістика, що значно подорожчала через блокаду морських портів, а також ціни на залізну, котрі значно впали на світових ринках через очікування рецесії.
Настрої в галузі песимістичні, співрозмовники Delo.ua говорять що зараз мова йде не стільки про заробіток, скільки про виживання підприємств. Великою проблемою можуть стати кадри. Багато металургів та гірників або загинули, або зникли безвісти. Є й такі кого вивезли до Росії або ті хто виїхав до ЄС в якості біженця. Щоб втримати колектив металургійні підприємства платять зарплатню навіть тим працівникам, котрі зараз в простої.
Загалом у 2022 році очікується, що металурги виплавлять лише 6,5-7 млн. тонн сталі, тоді як минулорічний показник складав 21,7 млн тонн. При цьому враховуються мирні січень і лютий тож падіння виробництва через повномасштабну війну доволі значне. Але компанії все ж продовжують працювати, хоч і в збиток. Деяким навіть вдається запускати нові види продукції.
Однак дорога залізнична логістика не сприяє конкурентноздатності українських товарів. Без морських портів український гірничо-металургійний комплекс не зможе перейти в стабільний режим роботи та продовжить виживати. Одним з варіантів є відкриття морських портів для залізної руди та металопродукції так само як їх на початку серпня відкрили для українського зерна. Однак це питання лежить більше у військовій площині ніж у політичній чи економічній. Тим більше, що росіяни погодилися на зернові коридори лише після значного тиску світової спільноти та після аргументів про голод в країнах Африки.
З іншого боку наші західні союзники вивели українську металургії з під дії антидемпінгових мит та квотування, що були введені під час хвилі протекціонізму запущену президентом США Дональдом Трампом. Хоч це і не нівелює проблеми з логістикою, але загалом є дуже хорошим прецендентом, особливо якщо звільнення від мит залишать і після перемоги.
Втрати галузі
За словами голови об’єднання металургійних підприємств “Укрметалургпром” Олександра Каленкова, головною втратою галузі від війни є люди, котрі працювали в металургії.
“З початку війни я чув про багатьох загиблих і пропавших безвісти металургів і гірників. Це найбільша трагедія нашої галузі. Однак з точки зору економіки наша галузь також постраждала найбільше. Ми тимчасово втратили маріупольські підприємства “Азовсталь” і ММК ім. Ілліча, які забезпечували 40% всього виробництва сталі”, - каже Каленков.
За його словами нині на неокупованій частині України працює 6 металургійних підприємств. Але всі вони працюють на мінімумі - середнє завантаження приблизно 15-16%.
Гірничорудні підприємства сьогодні завантажені в середньому на 25%, призупинили роботу Південний, Інгулецький та ГЗК АрселорМітталл Кривий Ріг. Це пов'язано з тимчасовою втратою потужних заводів в Маріуполі, а також з тим, що ГЗК та металургійні заводи, які продовжують працювати, розташовані в прифронтових містах — Запоріжжі, Кривому Розі та в Дніпрі. Вони перебувають під постійним ризиком обстрілів й підприємства зменшують виробництво з міркувань безпеки своїх співробітників. До того ж багато працівників галузі служать у лавах ЗСУ.
“Ми вже давно працюємо у збиток, доходи покривають лише 50-80% змінних витрат, навіть коли підприємства завантажені в середньому на 15%. А є ще постійні витрати — на потреби виробництва, на зарплатню співробітникам та інші. Деяким підприємствам вдається зберегти 100% зарплати, десь скоротили до двох третин, але працівникам продовжують платити, не дивлячись на всі виклики та ускладнення”, - каже Каленков.
Що ж стосується виробничих показників, то за 7 місяців цього року заводи виплавили 4,8 млн тонн сталі, а за ті ж 7 місяців минулого року 12,7 млн тонн. Це на 62% менше ніж за аналогічний період минулого року.
“Слід зауважити, що тут враховані також два місяці роботи до початку повномасштабної війни. Якщо ми до кінця року вийдемо на 6,5-7 млн тонн виробництва, то це буде хороший результат. Минулого року ми виплавили 21,7 млн тонн сталі, тобто очікуємо 30-32% від минулорічного показника”, - пояснює голова “Укрметалургпрому”.
Він зазначає, що у воєнний час пропорція експорту металопродукції та її внутрішнього споживання залишилася такою ж як і до війни: 20% йде на внутрішній ринок, а 80% експортується. Що стосується географії експорту, то через втрату доступу до морських портів, здебільшого українські металурги вивозять продукцію в країни ЄС. В довоєнні роки доля ЄС була приблизно 30-32% від загального експорту, зараз частка Європи збільшилась до 50-51%.
Споживання в Україні за січень-липень склало 1,1 млн тонн, із них 0,84 млн т це продукція наших підприємств, а 0,27 млн т — імпорт.
Читайте також: Сталевий Фронт Метінвесту: понад 1,9 млрд грн на допомогу Україні за пів року війни
Джерело: Delo.ua
