Від водія туристичного автобуса до фронтового водія-електрика
Водій-електрик стрілецької роти 3-го батальйону ТрО на позивний «Білий» — головний сержант, родом із Томаківки. У мирному житті він працював на власному двоповерховому автобусі на 70 місць, на якому об’їздив Грузію, Болгарію, всю Україну та навіть росію.
Історію бійця розповіли на сторінці 110 окремої бригади Тро у фейсбуці.
Читайте також: Прийняли за "своїх" - бійці Запорізької бригади ТрО знищили групу росіян, які готувалися до наступу
«На цьому автобусі я приїхав до батальйону у лютому 2022 року, — згадує військовий. — У ньому розташувався штаб нашого підрозділу. Машина була готова до автономного життя: розетки 220В, зручні сидіння, можливість живити електроенергією їдальню. Коли побут налагодили та відновили електропостачання, автобус відправили на стоянку, де він чекає мене вже третій рік. Навіть не питаю, що з ним, аби не сумувати».
Серед подій, які особливо закарбувалися в пам’яті, «Білий» згадує контрнаступальну операцію 2023 року.
«Тоді ми ще їздили на УАЗах, без приладів нічного бачення, — розповідає він. — Їхали в темряві, під місяцем, на дотик знаходячи дорогу. Одного разу в мене випав телефон із кишені, і поки я його шукав, наш головний сержант Дід раптом крикнув: ПТУР!”
Ракета пролетіла прямо перед нами і вибухнула за 20 метрів позаду. Якби не той загублений телефон, ми б розверталися просто під удар. Потім нас ще супроводжував міномет, але виїхали нормально. Після того всі інші важкі моменти вже сприймалися як буденність».
2024 рік запам’ятався Харківщиною та постійними атаками дронів.
«Кожен виїзд — і по мені вже сиплються скиди, — каже військовий. — Машини в дірках від уламків. Тоді в нас не було таких потужних засобів РЕБ, як зараз. Щойно з’являється щось нове у світі РЕБ, ми відразу просимо волонтерів допомогти, бо від цього залежить життя побратимів».
Сьогодні логістика підрозділу часто проходить під загрозою атак.
«Остання ніч була важкою: майже три години не могли виїхати — в небі висіли ворожі дрони, а з командного пункту не давали дозвіл, щоб не ризикувати людьми та технікою, — розповідає «Білий». — Маневрували від посадки до посадки, трохи відкотилися назад. Але часу чекати вже не було — треба було міняти хлопців, завозити бензин для генераторів. Ризикнули. На швидкості, через ями та воронки, з Божою допомогою все виконали. РЕБ вмикали, але тоді не працює рація. А ще напередодні під час очікування на логістику на нас летів FPV-дрон — встигли увімкнути РЕБ, і він упав, не долетівши».
Вдома на військового чекає родина.
«Дружина з доньками у безпечному місці, — каже він. — Я за ними дуже скучив».
Після понад трьох років війни «Білий» звертається до чоловіків, які уникають служби:
«Годі бігати від ТЦК. Роботи вистачить усім. Нам потрібні водії, механіки, будівельники для інженерних підрозділів. Не бійтеся, приходьте. Ви потрібні тут».
Раніше ми писали, що мешканець окупованого села Запорізької області долучився до ТрО з першого дня війни.
