Тетяна та Людмила, мешканки Запорізької області, зустрілися вдруге вже в лікарняній палаті після того, як обидві пережили тяжкі поранення й втратили найрідніших
Тетяна та Людмила жили неподалік одна від одної в Запорізькій області. Колись їхні шляхи вже перетиналися: Людмила працювала медсестрою і доглядала чоловіка Тетяни, коли того оперували через апендицит. Потім життя розвело жінок на роки.
Та війна звела їх знову — тепер уже у Запорізькій обласній клінічній лікарні (ЗОКЛ), де обидві опинилися після тяжких мінно-вибухових поранень. Їхню історію розповіли на сторінці лікарні у соцмережі.
Читайте також: Шанс на нове життя: у Запоріжжі лікарі за одну ніч врятували одразу трьох пацієнтів (фото, відео)
У Тетяни трагедія прийшла ввечері, просто у дворі власного будинку.
«Під вечір у нас був обстріл. Ми з чоловіком знаходилися у дворі. Коли летіло, ми навіть не чули цього. В очах було все чорне-чорне. Я просто вже очумалась, на колінах сиділа і рука переді мною тіліпалася ще.
І чоловік в цю мить із-за хати виходив і впав біля мене. Я вже зрозуміла, що... Два рази він видихнув і все, він був уже неживий. Прожили тридцять років. Він в мене все сам робив, а тепер у мене немає цього зовсім. Ні чоловіка, ні дома,» — згадує жінка.
Разом із чоловіком того дня загинула й вівчарка Варт — пес, який був невідлучно поруч із господарем і залишався біля нього до останнього. А поки Тетяна лежала в лікарні, прийшла ще одна звістка: її будинок згорів дотла.
У Людмили історія не менш страшна. Вона їхала автомобілем із чоловіком до рідного села, коли їх наздогнав ворожий дрон.
«Сталось те, що ми завжди боялися. Нас там догнав дрон. Мабуть, гнався, бо останні Сашині слова були: "Це вже не смішно". Удар. Повертаю голову, дивлюся – машина ззаду горить. І оце що мене спасло, що я ворушилася, і людина прибігла і побачив, що я жива.
В мене ж тут розірване все було. Я думала, зовсім мені руку ампутують. Я кажу: "Чого чоловіка не забираєте?" Я тоді зрозуміла, що трапилося те, що ми боялися. Ми чотири роки прожили. Дуже хороша людина була, і його дуже не вистачає,» — розповіла жінка зі сльозами на очах.
Автомобіль спалахнув, чоловік Людмили загинув на місці, а саму жінку врятували перехожі.
«Я навіть не плакала. В мене, я не знаю, був шок. Болі теж я не чула. Позбігалися всі, вони мені наложили турнікет одразу, і за сорок хвилин вони мене довезли до Кіру, зробили там операцію і привезли мене в Запоріжжя,» — розповідає Людмила.
Лікарі описують стан обох пацієнток як тяжкий.
«Пацієнтка надійшла з травмою верхніх кінцівок. Була травматична ампутація на рівні плечової кістки. Надійшла до палати інтенсивної терапії, де було стабілізовано її стан здоров'я, після чого була поетапно прооперована,» — пояснив Даниїл Добрюха, лікар-ортопед-травматолог ЗОКЛ.
Отже, саме в лікарняних стінах жінки й впізнали одна одну знову. Виявилося, що вони обидві проходять реабілітацію в одному відділенні — масаж, фізкультуру, ерготерапію, заняття з психологом.
«Мені Даша помагає в побуті з усім: які у мене проблеми, які вона може мені підсказать. Голову сушили, волоси вирівнювали, салат робили,» — з теплотою розповідає Людмила про своїх помічників.
А Тетяна, попри біль, не втрачає надії.
«Я мрію, щоб у мене рука начала робить. Я привикла работать, я не можу без роботи. На землі нада ковиряться. Я все життя в селі прожила. Хоч б додому поїхати, скоріш пошкодитися трошки. Я побажаю не падати духом, робьомся. Разом ми переможемо, і все буде добре,» — підсумувала жінка.
Дізнайтеся більшу - у сюжеті нижче.
Якщо ви або ваші близькі потребуєте кваліфікованої медичної допомоги, звертайтеся до фахівців Запорізької обласної клінічної лікарні за телефоном: (067) 532-85-32.
Раніше ми писали, що у Запоріжжі лікарі провели надскладну операцію колезі у 81 рік і перезапустили серце