Як навчитися піклуватися про себе під час війни та що таке позитивне мислення – поради психологині запоріжцям

«Позитивне мислення - це не про наївний оптимізм»: психологиня Наталя Попова

13 вересня - День позитивного мислення. Це не просто модний тренд, а потужний інструмент для досягнення внутрішнього балансу, здорового  оптимізму та піклування про себе.

У часи війни багато українців відчувають страх, біль, апатію, невизначеність. Тож, як при цьому зберігати ресурсність і не занурюватися у відчай? Про це під час лекції розповіла психологиня ком'юніті центру "Опліч Хаб" та арттерапевтка Наталя Попова, яка працює у методі когнітивно-поведінкової терапії.

Перш за все,  за словами Наталі Попової, слід відрізняти позитивне мислення від наївного оптимізму.

«Наївний оптимізм – це, коли людина закриває очі на все, що відбувається навколо. Наприклад, мені всередині боляче й страшно, я гніваюсь, але я вдягаю чергову посмішку і виходжу з дому, показуючи, що в мене все добре.

Так людина знецінює свої переживання і страхи, ховається від дійсності. Але дійсність нікуди не дівається.  І рано чи пізно цей біль виходить назовні:  у істериках, поганому сну, порушенні здоров’я  та стосунків», - пояснює психологиня.

Читайте також: Виснажує емоційно та фізично - психологиня дала поради, як впоратися з відчуттям безсилля

За словами Наталі Попової, позитивне мислення -  це зовсім інший підхід до ситуації. Людина усвідомлює, що з нею відбувається, що вона відчуває, але в неї є техніки, як собі допомогти.

Чому важливо мислити позитивно

Як зазначає Наталя Попова,  позитивне мислення -  плюс для психіки. І воно починається з думки, яка може наповнити людину.

«Наприклад, людина втратила роботу. В такій ситуації можна впасти у відчай, гнів. А це може призвести до втрати здоров’я. Але, якщо на початку змінити думку і подумати, що втрата роботи дає можливість знайти іншу, кращу, то ця думка вже не викликає негативу і стресу. Людина починаєш думати конструктивно та наповнює себе.

Наталя Попова зазначає, що позитивне мислення – це «робота» на все життя. І чим більше людина знає та використовує  навичок, інструментів і технік наповнення, - тим більше вона буде в ресурсі. А значить, - зможе  допомогти собі та іншим.

В позитивному мисленні існують зовнішні й внутрішні опори.

«Ми травмуємося через людей, але й лікуємося або відновлюємося через людей. Важливо знайти однодумців, які вже прожили схожі ситуації, - розповідає Наталя Попова. - У Запоріжжі для цього створюється багато спілок, наприклад,  для жінок, у яких  чоловіки військові, або загиблі.

Є різні  спілки в хабах, коли люди  займаються творчістю, спілкуються та обмінюються досвідом. Це дуже цінно для тих людей, хто  тільки на початку проживання якогось болю».

Психологиня радить вчитися просити про допомогу. І зазначає, що це цілком нормально, а також дає можливість іншій людині бути значимою.

«Не треба забирати в іншої людини  радість допомогти вам. Знімайте корону, ховайте гординю і прямо заявляйте:  “Мені потрібна допомога”. Я впевнена, що обов’язково знайдуться люди, які  вам допоможуть.

Ще одна зовнішня опора – це якраз допомога іншим людям. За словами психологині,  це дуже добрий ресурс для наповнення.  Але його варто використовувати свідомою і лише тоді, коли у вас є ресурс та сили допомагати іншим. Якщо ж цього немає – треба дати собі час на відновлення.

До зовнішніх опор також відносяться саморозвиток, духовні вправи, наприклад,  медитації чи молитви. А також віра та надія на краще.

Наталя Попова наголошує і на важливості внутрішніх ресурсів.

«Коли в нас забирають все, особливо зовнішні опори, ми маємо звернутися до себе,  заглянути  в середину і задати собі питання «Що я насправді хочу? Що мене робить щасливою у цьому житті?».

Одна із технік позитивного мислення, яку радить психологиня, невеличкий  ранковий «ритуал». Він включає в себе фізичне навантаження та склянку теплої води.

Наприклад, фізичне навантаження особливо зранку, зменшує вироботку гормону стресу – кортизолу. Адже, о шостій ранку в тілі людини відбувається сплеск кортизолу, а у тривожних людей він значно вищий. 

І, звичайно, постійний стрес, який переживають люди у період війни, - збільшує гормон стресу, не дає розслабитися, відпочити та  порушує сон.

«Кортизол пригнічує роботу когнітивної сфери: пам’ять, увагу. Людина починає трохи тупити. Це не про те, що ви з’їжджаєте з глузду – це кортизол.

Для його зниження достатньої трьох хвилин активного фізичного навантаження: поприсідати, пострибати, віджатися, прес покачати, пробігтися, - розповідає Наталя Попова. – І кортизол пригнічує роботу кишківника, в якому виробляється 98% серотоніну - гормону гармонізації зовнішнього і внутрішнього світів. Стакан теплої води зранку запускає роботу кишківника, а значить сприяє виробленню серотоніну».

Як зазначає Наталя Попова, тривожні думки про майбутнє та минуле забирають дуже багато енергії, заважають жити і відривають від реальності. За її словами, щастя є лише в теперішньому моменті, якому знаходиться людина.

«Ось ця стовідсоткова включеність в момент відірве вас від тривожних думок. Для цього є практика: ставите собі будильник на  кожні дві години.

Коли він спрацьовує ви задаєте собі питання: «Хто я? Де я? Що я роблю?». Ця практика заземлення вона класно заземляє, повертає в реальність та дає ресурс», - розповідає психологиня.

Наталя Попова наголошує, що варто робити одну дію в одну одиницю часу. Існує такий вираз «Якщо миєш чашку – думай про чашку». Тож, психологиня  радить  використовувати це в житті. Робити щось одне, а не кілька речей одночасно. За її словами, це «заземлює» та наповнює людину.

Ще одна терапевтична техніка - ведення щоденника. Наталя Попова радить нею користуватися тим, кому тривожні думки заважають засинати чи щось робити.

А також тим,  у кого в голові постійний «шум» з думок.  У щоденник можна прописувати свої негативні думки.  Наприклад,  «мені страшно», «я переживаю», «я боюся», «я злюся».

«Коли у нас каша в голові, а ми хапаємо за якусь думку і починаємо її писати, - це форма контроля. Тобто не думки на нас впливають, а вже ми починаємо їх контролювати, - зазначає Наталя Попова.

- Через літеру, слово і речення – ми їх структуруємо. А контроль - це зниження тривожності. Якщо ви будете писати  такий щоденник, то через якийсь час ви побачите, як розсіється туман в голові. Ви побачите світло і можливості вибору».

Наталя Попова також радить разом із щоденником для негативних думок вести щоденняк вдячності, аби наповнити себе чимось приємним.

«Вдячність – це універсальний терапевтичний інструмент, який однозначно наповнює та переводить нас у більш легкий спосіб існування. Вдячність собі, людям та Всесвіту. – розповідає психологиня.

- Вдячність собі - це спосіб піклування. Я не чекаю, коди хтось скаже «яка ти класна, як ти гарно вдягнена, або який ти гарний спеціаліст, яка ти красива жінка», - я просто сама це собі пишу. І це дає моїй внутрішній дитині наповнення.

Дякуючи людям, ми підвищуємо їхню цінність. У вдячності є така здатність трансформувати людей і події на краще. А коли ми дякуємо Всесвіту, - всі позитивні випадковості і  події починають примножуватися».

Психологиня розповіла про ще одну техніку вдячності, яка може дати людині внутрішню опору, піклування та ресурси.

«Сядьте зручно і уявіть перед собою дуже близьку вам людину, яку дуже любите. Побажайте їй любові, здоров’я, наснаги. Скажіть, що все у цієї людини виповниться, побажайте їй допомоги вищих сил. Уявно обійміть цю людину своєю любов’ю та піклуванням.

А потім уявіть людину, яка вам знайома, але не така близька, наприклад, подруга, сусідка, колега, продавчиня, яку ви часто бачите в магазині. Уявіть її  перед собою і побажайте їй всього найкращого і запевніть, що все в неї вийде, що вона спроможна досягти великих результатів», - радить Наталя Попова.

Психологиня зазначає, що цю техніку варто закінчити вдячністю собі.

«Розкрийте руки широко, ніби у вас є стільки любові, що ви можете обійняти весь світ і обійміть себе.  Побажайте собі все те, що бажали іншим, висловіть собі підтримку.

Побажайте собі всього накращого, скажіть, що ви обов’язково впораєтесь з усіма завданнями, що у вас все вийде. Відчуйте своє тіло та побудьте в цьому стані якийсь час. А потім зробіть глибокий вдих і поверніться до свого життя», - розповідає Наталя Попова.

Психологиня наголошує, що «найголовніша людина у вашому житті - ви». Вона радить прислухатися до себе, не знецюнювати свої почуття та емоції, піклуватися про себе та використовувати зовнішні й внутрішні опори.

Позитивне мислення допомагає у впоратися з труднощами, складнощами сучасного життя, навіть реаліями війни.  Воно здатне допомогти зберегти ментальне та фізичне здоров’я.

Тож, нагадаємо, ще техніки внутрішньої опори, які радить використовувати Наталя Попова:

Руханка вранці: «Достатньо трьох хвилин активних вправ, щоб знизити рівень кортизолу - гормону стресу».

Склянка теплої води: «Це запускає роботу кишківника, де виробляється серотонін - гормон гармонії».

Практика заземлення: «Ставте собі нагадування кожні дві години і запитуйте: хто я, де я, що я роблю? Це повертає в реальність і дає ресурс».

Одна дія в одиницю часу: «Якщо миєш чашку - думай про чашку. Якщо їси - не гортай телефон».

Щоденник думок і вдячності: «Коли виписуєш страхи й тривоги - береш їх під контроль. А вдячність наповнює й змінює ставлення до світу».

Подяка людям і собі: «Візуалізуйте людину, яку ви любите і подякуйте їй. Так само – подякуйте малознайомій людині. І,  врешті,  - собі.  Найголовніша людина у вашому житті – ви».

Раніше ми писали, що запорізькі ветерани можуть безкоштовно перевірити своє психічне здоров'я та отримати поради