Як зараз живуть відомі керамісти із тимчасово окупованого міста Пологи

Посуд відомих керамістів з Полог придбали на благодійному аукціоні в 6 разів дорожче за стартову ціну

Глиняний горщик на 2,5 л із колекції «Різдво» з розписом ручної роботи від відомої пологівської художньо-керамічної майстерні «Добра глина» був проданий на благодійному аукціоні для допомоги силам опору України (Ірпінь). При стартовій ціні 350 грн його придбали за 2100 грн, тобто ціна виросла у шість разів. Кошти будуть перераховані волонтерській групі "Вежа над Дніпром", яка допомагає фронту. (Гроші, отримані на аукціони від продажу різних лотів, будуть направлені різним волонтерським організаціям). Про це повідомили на сторінці аукціону у Facebook.

В керамічній майстерні "Добра глина" тепер оселились російські військові

Засновники та власники знаменитої «Доброї глини» - подружжя-керамісти Лариса та Віктор Нагурні з Полог. До речі, самі майстри називають посуд, який на аукціоні назвали глиняним горщиком, макітрою. У неї можна покласти вареники, печеню, голубці - все, що душа забажає.

Раніше гарні колоритні роботи Нагурних можна було побачити на ярмарках і в Художньому салоні у Запоріжжі, у виставковому залі при майстерні «Добра глина» та у краєзнавчому музеї у Пологах.

Зараз у майстерні Нагурних живуть російські військові, а будинок їх сина зайняли кадировці. Про це мені повідомила Лариса Нагурна, з якою я зв'язалася, щоб дізнатись, як у них справи. Саме подружжя з сином, невісткою та онуками, на щастя, виїхали з Полог 11 березня. Нагадаємо, що це місто було тимчасово окуповане 6 березня.

- Виїжджали, звичайно, на нервах. Діти з онуками (онукам 5 та 6 років) не хотіли їхати. Віктор, можна сказати, силою їх "висмикнув", - розповіла Лариса Нагурна. - Ми сиділи у підвалі зі свічками й чули бомбардування та перестрілку нагорі, було страшно.

Спочатку ми виїхали до міста Миргород Полтавської області. А у вересні переїхали в Грецію, на острів Кріт, де зараз і живемо у дочки.

"У Греції ми в очікуванні, коли можна буде поїхати додому"

- Як вам живеться на Криті? Чи багато там вимушених переселенців з України?

– Українців зустрічали, але не знаю, чи багато наших вимушених переселенців на Криті. Перше, що приємно здивувало – для українців зробили безкоштовними платні дороги. А ми своєю машиною поїхали. У приватних магазинах, дізнаючись, що ми з України, роблять знижки.

- Чи вдається займатися творчістю?

- У Греції не займаємось. Ми в очікуванні, коли вже можна буде поїхати додому. Звичайно, важко сидіти й нічого не робити, адже ми звикли творити весь час. Я почала малювати картини-обереги.

- Згадайте, будь ласка, як створювалася макітра із серії "Різдво"?

- Форму придумав чоловік. Розпис розробила я. Якось прийшла ідея зробити цілу серію посуду для різдвяного столу. Розпис – це моя фантазія. А ось форми посуду для різдвяної серії дотримувались традиційної – народної.

Про творчість

Також друкуємо частину інтерв'ю з Ларисою Нагурною, яке вона давала мені у мирний час (трохи доповнене):

– Я навчалася у Запорізькій дитячій художній школі, хотіла стати театральним художником. Коли вирішувала, куди вступати, яку художню спеціальність обрати, викладач сказав: «Їдь до Миргородського керамічного технікуму! Тобі сподобається". Так і вирішив мою долю.

У технікумі ми з майбутнім чоловіком познайомилися. У Пологи приїхали за розподілом у філіал Запорізького абразивного заводу, до цеху художньої кераміки. Віктор працював головним художником, я – художником. Цех був великий, близько сорока людей. А після нашого скорочення на роботі ми відкрили у Пологах свою майстерню «Добра глина». На той час у нас було двоє маленьких дітей.

Днем народження майстерні вважаємо 21 серпня 1997 року, цього дня купили будиночок на для неї, на вулиці Постишева. Вироби почали робити поступово. Віктор одразу вирив яму в середині будинку, поставив гончарний круг. Потім за допомогою друзів збудували першу грубу, підключили три фази та почали працювати удвох.

На гончарному крузі Віктор крутив різні вазочки та свистульки, а я їх декорувала. Продавати їздили до Києва, на Андріївський узвіз. Там нас помітили місцеві продавці та попросили не приїжджати, а надсилати все їм. Згодом чутка про нас разнеслась "циганською поштою", побільшало замовлень, ми вже самі не справлялися і почали запрошувати на допомогу друзів та знайомих, з якими працювали на абразивному.

Через три роки ми орендували цех на заводі "Мінералі", дякуємо їм. А ще через пару років нам запропонували взяти в оренду колишній дитячий садок. Він був у жахливому стані - тільки стіни без вікон, без дверей, без батарей та та без всього іншого, з діркою в даху. Ми відбудували цю будівлю заново. А потім викупили. Там зараз і знаходиться майстерня "Добра глина".

Робимо посуд зі знаменитої пологівської білої глини. Спочатку працювали на гончарному крузі. А потім, коли наша кераміка почала мати великий попит, ми просто фізично не встигали зробити все на колі. Тож почали працювати за допомогою гіпсових форм.

Технологія така. Заливаємо у форми білу глину, чекаємо 20 хвилин, щоб набралась стінка. Потім зливаємо залишок глини. Дістаємо виріб з форми і добре просушуємо. Потім макаєм в червону глину і розписуємо італійськими глазурями. І ставимо у піч майже на 1200 градусів. Процес випалення і остудження проходить десь сутки. Загалом процес створення виробу займає тиждень.

В результаті виходить вогнетривкий посуд, його можна ставити в духовку або мікрохвильову піч. Але на відкритий вогонь все ж таки не рекомендується, інакше від перепаду температур дно може тріснути.

До речі, малюнок в печі дуже змінюється і потрібен великий досвід, щоб знати, що вийде потім.