З кожним днем стає дедалі моторошніше - як переживає обстріли прифронтове село на Запоріжжі (фото)

Мешканці Розумівки розповідають про страх, обстріли та те, як продовжують триматися разом попри небезпеку

Село Розумівка на Запоріжжі перетворилося на прифронтову зону, де кожен день супроводжується вибухами та гулом безпілотників.

Населений пункт, що розташований за двадцять кілометрів від лінії бойових, останніми тижнями опинився під особливо інтенсивними атаками російських військових. Про те, як мешканці справляються з постійним страхом і чому все одно не залишають рідні домівки, розповіли на сайті "Суспільного".

Розумівка знаходиться неподалік від річки Дніпро, на протилежному березі якої закріпилися російські окупанти.

Звідти вони щодня атакують запорізьке село за допомогою дронів і керованих авіаційних бомб. Війна тут відчувається з самого початку повномасштабного вторгнення, проте нещодавно ситуація стала значно небезпечнішою.

Читайте також: Понад три роки армія ворога стоїть на протилежному березі Дніпра та не дає спокою - як живуть у прифронтовому селі Запорізької області

Місцева мешканка Ганна ділиться: люди тепер рідше виходять надвір і постійно прислухаються до кожного звуку. Жінка зізнається, що страх і відчай наростають із кожним днем через загострення обстановки.

"Ну так б'є, що я не знаю. Наче як бомба вибухає. Це жах...Раніше чули, але не так часто. А це оці всі дні підряд і б'ють, і б'ють, і б'ють. Ну це взагалі, страшно", — розповідає запоріжанка.

Жінка пригадує: війну відчували тут із перших днів. Вона чула, як армія РФ обстрілювала Запоріжжя та захоплювала протилежний берег Дніпра. Згодом почалися безперервні атаки безпілотників на навколишні села. Однак остаточно терпіння закінчилося, коли дрони дісталися до Розумівки.

"Вже нерви здають. Вже не можна так жити, як ми живемо. Якби був мир на землі! Вони їздять домовлятися, а ми хочемо тихого життя.

Хоч на старості років, нам пожити спокійно. Щоб нас ніхто не колотив. Лягаєш спать одіта, встаєш одіта. Вже плечі від одежі болять", — ділиться жителька села.

Тож попри складну ситуацію, населений пункт продовжує функціонувати. Вранці відкриваються магазини, продавці зустрічають покупців. Серед них — Валентина.

Жінка каже: людей у селі залишилося чимало, і всі вони підтримують одне одного. Щоправда, з кожним днем стає дедалі моторошніше.

"Вибухи. Воно гудить і літає. Впливає, звісно, на психіку. Бо воно ж гатить. Страшно...", — зазначає запоріжанка.

Валентина розповідає: зараз російські керовані бомби та безпілотники долітають до околиць села й берегової лінії.

Жінка пригадує: цього літа сюди ще приїжджали відпочивати люди з усієї округи, тож Розумівка нагадувала місцевий курорт. Однак тепер від спокійного життя лишилися лише спогади.

"Звісно, ми ж раніше збиралися…Рідня, дітей у мене троє, внуки, подруги, друзі. А зараз… всі бояться. Ну, на двір страшнувато виходити. Раніше було тихо, а зараз — набагато гірше", — каже місцева жителька.

Інший мешканець Розумівки Микола підтверджує: активізація російських військ на фронті та постійні обстріли села посіяли страх серед людей. Утім, життя все одно триває.

"Раніше жохалися, а зараз гепнуло і гепнуло, і далі робиш свою роботу. Ну бо скільки ж можна вже.

Чотири роки вже. Якщо ще будемо плакати сидіти цілими днями, то це ж взагалі застрелитися можна. Нічого, сами собі настрій створюємо", — розповідає запорожець.

Отже, жителі Розумівки намагаються зберігати звичний спосіб життя попри постійну небезпеку. Люди підтримують одне одного, відкривають магазини та продовжують працювати.

Однак щоденні обстріли та вибухи залишають свій відбиток на психологічному стані мешканців. Багато хто сплять одягненими, постійно прислухаючись до кожного звуку.

Також село, яке ще влітку було місцем відпочинку, тепер перетворилося на прифронтову зону, де кожен вихід на вулицю вимагає мужності.

Раніше ми писали, як виглядає селище у Запорізькому районі, що за 12 км від фронту. Тернувате — селище за 12 кілометрів від лінії фронту. Селище, у котрому вирувало життя та яке стало прихистком для тих, хто рятувався від війни, — стало безлюдним і тихим. За декілька тижнів воно спустошилось — з півтори тисячі людей тут залишилось зо 20.