Валентин Нараєвський прикрив побратимів у своєму останньому бою
Солдату Валентину Нараєвському, бійцю 23-ї окремої бригади «Хортиця» Національної гвардії України, присвоєно звання Героя України (посмертно). Відповідний указ №187/2026 Президент України Володимир Зеленський підписав 24 лютого 2026 року. Захисника нагороджено орденом «Золота Зірка» за особисту мужність і самовідданість у боротьбі за державу.
Історію Героя розповіли на сторінці 23-ї окремої бригади «Хортиця» Національної гвардії України.
Валентин Нараєвський став до зброї з перших днів повномасштабного вторгнення. Його бойовий шлях розпочався під Бахмутом у складі 22-ї окремої механізованої бригади.
У серпні 2022 року на східній околиці міста, коли ворожі сили прорвали оборону, Валентин разом із чотирма побратимами прийняв нерівний бій у напівзруйнованій будівлі. Навіть коли троє товаришів були поранені, а самого Валентина засипало цеглою після влучного пострілу ворожого танка, він, попри важку контузію, вибрався з підвалу.
Разом із єдиним вцілілим побратимом вони тримали фланги, доки не скінчився боєкомплект, а потім, зібравши бійців, Валентин першим пішов у контратаку, відбивши позиції. Лише під час боїв за Бахмут він особисто ліквідував близько 30 штурмовиків.
Читайте також: Дзвіночок для "Тойоти": історія запорізького воїна, який рятував інших до останнього
У лютому 2024 року Валентин воював в Авдіївці, де українські підрозділи тримали оборону коксохімічного заводу в умовах постійних обстрілів.
В задимлених цехах та підвалах Валентин знищив 10 окупантів та 2 одиниці техніки, до останнього підіймаючи бойовий дух товаришів і допомагаючи пораненим.
Він підтримував побратимів, допомагав пораненим і залишався в строю навіть після загибелі рідного брата на фронті. Маючи право на звільнення зі служби, вирішив продовжити боротьбу.
Навесні 2025 року боєць виконував завдання на Донеччині та Дніпропетровщині.
У лютому біля Райполя він майстерно знищив ворожу групу з гранатомета MATADOR, а в березні під мінометним вогнем штурмував лісопосадки, особисто ліквідувавши ще 7 окупантів. Валентин був не лише воїном, а й незамінним розвідником: він здобував трофейну зброю та критично важливі дані ворога, які дозволяли нашій далекобійній авіації нищити бази окупантів у глибокому тилу.
Свій останній бій Валентин прийняв 28 березня 2025 року під Покровськом. Отримавши травму під час масованого обстрілу FPV-дронами, він відмовився від евакуації, аби прикрити відхід важкопоранених побратимів. Один проти двох штурмових груп, що налічували понад 15 осіб, Валентин прийняв свій останній бій.
Протягом тридцяти хвилин він майстерно змінював позиції, ведучи вогонь із гранатомета та стрілецької зброї, впритул знищивши шістьох ворогів. Він виграв час, який став ціною життя для його товаришів.
У Героя залишилися родина та маленький син.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові Указом Президента України №187/2026 від 24 лютого 2026 року солдату Нараєвському Валентину Юрійовичу присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Раніше ми розповідали історія запоріжця Олега Хуповки, який віддав життя за рідну землю.