Легендарна запорізька співачка відзначила 102-річчя
18 серпня своє 102-річчя відзначила довгожителька нашого міста - Чеканова Зоя Петрівна. Про це повідомили на сторінці департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради, представники якого прийшли привітати Зою Петрівну зі знаменною датою.
Читайте також: "Я живу не кольором, а об'ємом": автор багатьох запорізьких скульптур відзначає ювілей - інтерв'ю
Від імені міськради іменинниці вручили сертифікат на отримання матеріальної допомоги та подарунки, побажали міцного здоров’я, щоб кожен день був сповнений приємними та теплими моментами.
У департаменті соцзахисту також розповіли, що Зоя Петрівна - учасник Другої світової війни. Після закінчення Запорізького музичного училища, у воєнні роки у складі концертних бригад виступала на багатьох фронтах, піднімаючи своєю піснею бойовий дух солдат.
У післявоєнний час понад 30 років пропрацювала у Запорізькій обласній філармонії, а потім ще понад 20 років віддала улюбленій роботі у Запорізькому академічному музично-драматичному театрі імені Магара.
"Із неймовірним захопленням вітаємо чудову жінку, що все своє життя присвятила культурі і мистецтву - Зою Петрівну Чеканову.
Довгі роки служіння у Запорізькій філармонії, потім більше 20ти років вона віддала Запорізький академічний обласний театр імені Володимира Магара. Вітаємо Зою Петрівну з 102 річницею з повагою від усього колективу", - написала на свої сторінці у фейсбуці актриса цього театру, заслужена артистка України Наталія Зубик та опублікувала фото.
"У 1944 році весь проспект був розбитий, практично не одного цілого будинку"
Декілька років тому Зоя Чеканова, яка працювала у філармонії співачкою з 1944 по 1973 рік, поділилась зі мною спогадами про філармонію і про себе. Це було на святкуванні 80-річчя Запорізької обласної філармонії у 2019 році. Тож, на фото нижче Зоє Петрівні 95 років.
Зоя Чеканова розповідала:
- У 1941 році я закінчила 10 класів. Коли повернулася в Запоріжжя з евакуації і відкрили філармонію, то туди був конкурс-набір. (Я закінчила музичне училище). Пройшла першим номером і 1944 року почала працювати у філармонії. Була вокалісткою в естрадному колективі.
У 1944 році філармонія знаходилася у старій частині міста. Тоді весь проспект був розбитий, практично не одного цілого будинку. Біля кінотеатру "Комсомолець" був цілий двоповерховий будинок. І там усе тулилося — філармонія та відділ мистецтв у кількох кімнатах. На першому поверсі у нас було три кімнати — бухгалтерія, директор та репетиції.
Ми прожили найважчий час. (Це Зоя Петрівна розповідала до повномасштабної війни і хто тоді міг уявити, що знов настануть такі тяжкі часи. - Ред.). Нам казали: «Треба», приїжджала людина з фронту, забирала нас, концертну бригаду, і ми працювали на фронті. Так було до кінця війни. А коли скінчилася війна, до Німеччини їздили.
У філармонії все було цікаво! Створювали колективи. Був гарний директор - Бєльський Олександр Ілліч. Він був досвідченим працівником із великими концертними зв'язками. До нас приїжджали Клавдія Шульженко, Натан Рахлін, джазові оркестри.
Ми писали, що запорізька актриса розповіла про нове звання, про творчість і особисте, про незвичайні подарунки від шанувальників і про роль на коні.
