Запорізькі волонтери вкладають у сіточки символ Різдва — дідух
З 24 лютого 2022 волонтери об’єднання “Під парасолькою” сплели для захисників України 20 тисяч квадратних метрів маскувальних сіток.
- Наше маленьке об’єднання зробило велику справу, - з гордістю підводить підсумки року координатор об’єднання “Під парасолькою”, відомий запорізький гід Валентина Вініченко. - 20 тисяч квадратних метрів! Нашими сіточками можна накрити 500 танків, або 500 БТРів, або 20 кілометрів окопів.
Маскувальна сітка для нас — не просто сітка, це як наша дитина. Наші дівчата так і тримають виплетену сіточку як свою дитинку.
Варто зазначити, що волонтери цього об’єднання виготовляють сітки на замовлення військових. Тобто маскувальну сітку вони плетуть під ландшафт місцевості, де стоїть підрозділ, який її замовляє.
- Якщо замовляють 2-3 сітки, робимо одну і віддаємо на тестування, - розповідає Валентина Степанівна. - Якщо зауважень немає, плетемо решту. А якщо треба додати якогось кольору — додаємо і плетемо так, як хлопці просять.
Кажуть, що у них болото - робимо “болото”, хвойний ліс — додаємо зеленого. Поняття “просто сітка” у нас немає. Зараз на півночі вже лежить сніг, то плетемо сітку “білий сніг”, “брудний сніг”, “брудний-брудний сніг”.
За словами Валентини Вініченко, виготовлені волонтерами сітки у них не залежуються.
- Ми сплели і відправили хлопцям — Укрпоштою чи Новою поштою, - продовжує розповідь Валентина Степанівна. - Або до нас приїхали і забрали. Нещодавно прийшов військовий і каже: “Хочу подивитися, що ви будете мені плести, покажіть сітку”. А у нас нема що показати, все повідправляли.
На сьогодні у нас немає жодної сіточки, плетемо 2 накидки і нашоломники. Коли буде 10 — відправимо.
Накидки малі — на людину, їх розмір 1,5 чи 1,8 на 2 метра. Накидка і нашоломник — це комплект для наших захисників.
У цьому році, крім традиційних маскувальних сіток для військових, волонтери сплели ще три сіточки-картини.
- Коли плетеш сітку 400 м2 і все сіре-сіре, то очі так болять, що треба щось змінити, - ділиться Валентина Степанівна. - Першу сіточку-картину виготовили у травні, до Дня вишиванки. Сплели її менше ніж за день.
Потім були “Розвідники у квітах”. А третю сітку- картину сплели на прохання керівника центру тактичної домедичної допомоги “КоЛеСо” Олексія Засоби.
Олексій попросив у нас “ненужную сеточку”. У нас таких немає! Пішли до нього в центр, подивилися яку стіну треба прикрити сіткою, бо немає коштів на її ремонт.
І вирішили, що “какую-нибудь” робити не будемо, а зробимо сітку нашого Запорізького регіону. На ній — наші хортицькі дуби, а ще — калина, маки. Навіть крученого панича на сітці хтось угледів. Сітка вийшла дуже гарна!
А ще волонтери робили маскувальну сітку для волонтерки, яка вийшла заміж за військового і хотіла подарувати її своєму коханому.
- Лариса Борщевич теж волонтер, ми знайомі давно, перетинаємось. Лариса побачила в інтернеті інформацію, що ми інколи міняємось: я комусь сіточку, мені — шкарпетки. Такий обмін. Лариса поцікавилася, що вона може дати за сітку. “Приходь”, - кажу їй.
З’ясувалося, що вона вийшла заміж за військового. Ну як нареченій не зробити сіточку? Ми зробили біленьку сіточку для чоловіка Лариси.
Дівчата з піснями плели сітку. І коли вручали її Ларисі, також заспівали. А Лариса й каже: “Це пісня для мого чоловіка, він з Карпат”. Дівчата так перейнялися, що вирішили виготовити для “нареченої” ще одну сіточку, вже не білу.
- Валентино Степанівно, нещодавно волонтери об’єднання “Під парасолькою” вчилися робити символ Різдва — дідуха.
- Так, напередодні Різдва волонтери зібралися, щоб перейнятися традиціями, які були в Україні. Ми запросили Яну Яковенко та Світовита Пашника, які розповіли про дідуха.
Діду́х (його ще називають: дід, коляда, колядник, сніп, король) — українська різдвяна прикраса з колосків.
Яна провела майстер-клас. Заготовки — колосся пшениці - вони принесли. У такій затишній атмосфері кожна жіночка сплела дідуха.
Ми їх вкладаємо в сіточки і як оберіг відправляємо на фронт хлопцям. В кожну сіточку вклали Дідуха з побажаннями тихого Різдва.
Трохи історії
Дідух – символ Різдва
Напередодні Святвечора, як тільки вставала перша різдвяна зірка, 6 січня до хати заносили святковий сніп – Дідух. При цьому приказували: «Дідух – до хати, біда – з хати».
Згідно із традиціями, дідух — це останній обжинковий сніп. Виготовлявся він всією сім’єю, і на його виготовлення брали цілі колоски жита, вівса, пшениці, льону. Прикрасами слугували сухі квіти, ягоди калини, різнокольорові стрічки, плетені з соломи стрічки…
Солом’яний оберіг — це символ доброго врожаю, миру й злагоди в родині, достатку в домі. Традиція ставити в оселі на покуті дідуха походить ще з дуже давніх часів.
У дохристиянських віруваннях він був утіленням бога Коляди, символом пам’яті про предків. Святковий сніп перебував у хаті протягом тижня (подекуди навіть до Водохреща). Сніп впускав до хати святковий настрій, мир, добробут, затишок – вірили наші діди.
Фото надані Валентиною Вініченко
