Запорізький волонтер Сергій Сєріков написав заяву у поліцію про булінг доньки у німецькій школі з боку російськомовних учнів

Сергій Сєріков — відомий волонтер, він є офіційним волонтером Головного управління Нацполіції в Запорізькій області. Допомагав і допомагає не тільки правоохоронцям, а й військовим ЗСУ.


Волонтер також доставляє гуманітарну допомогу для ДФТГ №6 “Запоріжжя”, до якого вступив у перші дні формування цього підрозділу тероборони, і для мешканців Херсонщини, які постраждали в результаті підриву окупантами Каховської ГЕС.


З минулого року Сергій, так би мовити, живе на дві країни — Німеччину і Україну. За кордоном збирає допомогу для України, доставляє до Запоріжжя і знову повертається в Німеччину. І все було б нормально, але його донька, маленька патріотка Аліна стала об’єктом для булінгу з боку учнів, разом з якими відвідує місцеву школу.


Ситуація стала настільки серйозною, що Сергій звернувся з заявою у поліцію та консульство. Він описав її  також у групі "Українці в Німеччині".

До речі, і у Чехії українська школярка також стала жертвою травлі з боку тамтешніх школярів. З дівчинкою навіть зустрівся президент Чехії Петр Павел, який засудив знущання над нею. Сергій Сєріков сподівається, що і президент Німеччини зробить аналогічний крок.

- У минулому році я евакуював чергову сім'ю запоріжців до Нижньої Саксонії, - розповів zprz.city Сергій Сєріков. - Ця сім'я прихистила мене у своїй квартирі у Шевчиенківському районі після того як мій інженерно-саперний полк відступив з Мирного 24 лютого (як інвалід 2-ї групи я служив у ньому на цивільній посаді). Але після обстрілів «Мотор Січі» я їх усіх - 3 жінки та 2 дитини плюс моя донька - вивіз до Європи.

Їх поселили у саксонському селищі Шпелле, у якому знаходиться одне з найбільших підприємств Німеччини по виробництву сільгосптехніки Кроне.

Ще це селище "славиться" тим, що на 80% складається з обрусівших німців - вихідців з колишнього Радянського Союзу. Проміж себе вони називають селище "русской деревней".

Запорізька сім'я була однією з перших тут з числа біженців з України. А моя поява у військовій формі спричинила певний резонанс серед згаданих громадян Німеччини. Дійшло до того, що почали поширювати слухи про приїзд бандерівців, які будуть вирізати прихильників путіна, серед яких вони були більшістю.

Проїзжаючи повз контейнери, в яких жили евакуйовані сім'ї з Києва, Дніпра, Запоріжжя, Мелітополя і Одеси, вони викрикували "слава росії".


Коли донька пішла до місцевої школи, я помітив її пригнічений стан, який посилювався з кожним днем. Вона розповіла, що російськомовні учні всіляко намагалися образити її та інших учнів, плювали в неї, забороняли малювати український прапор, малювали свастику. А нещодавно один з цих учнів прямо посеред уроку викрикнув, що не бажає, щоб українські діти навчалися у цій школі.


Звернення до дирекції школи не дали результату. Тому я звернувся до консульства та поліції.

Хотілося б, щоб у цій школі на прикладі інших європейських (у тому числі й німецьких шкіл) українських дітей не розпорошували серед німецькомовних класів, а гуртували в україномовні з відповідними фахівцями.

До того ж багато українських учнів, як і моя донька, продовжують онлайн навчатися у своїх українських школах, що створює додаткове психологічне навантаження. У багатьох школах Європи зокрема і в Німеччини так роблять.

За словами Сергія Сєрікова, прецедент з українською школяркою у Чехії дає надію на зміни у подібних школах Німеччини.

- Щодо муніципальної влади та “чистих» німців нарікань немає — підкреслює запорізький волонтер. - Вони з самого початку допомагають біженцям отримати всі послуги, через півроку розселили по квартирам та будинкам. Але вплинути на ситуацію поки не в змозі через те, що ми не маємо повних прав, які мають прихильники путлєра, як громадяни Німеччини,тому й законодавство першочергово на їхньому боці.

Також муніципальна влада (Ратхаус) всіляко сприяє моїй волонтерській діяльності по забезпеченню мого ДФТГ 6 «Запоріжжя» та біженців з окупованих регіонів України та постраждалих від підтоплення мешканців Херсонщини.


До речі, донька Сергія Сєрікова гарно малює.

 - Картина моєї Аліночки стала прикрасою муніципалітета у Нижній Саксонії - мистецтво юної художниці стало ще одним ланцюжком міцної дружби українського та німецького народів, - зазначив запорізький волонтер.

Фото з  фейсбук-сторінки Сергія Сєрікова та з Інтернету