Працівники українських АЕС роблять усе можливе, щоб мирний атом таким і залишався

Сьогодні, 26 квітня, минає 36 років з дня Чорнобильської катастрофи, яка показала усьому світу, що і «мирний атом» може бути руйнівним.

Під час експерименту на четвертому реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду.

Через недосконалість конструкції, порушення технології будівництва, використання неякісних будівельних матеріалів, численні міні-катастрофи подібна техногенна катастрофа в СРСР не могла не статися. Розуміючи, що Чорнобильська катастрофа матиме негативні наслідки для комуністичного режиму, керівництво Радянського Союзу вирішило замовчувати про цю аварію.

Перше офіційне місцеве повідомлення про аварію на Чорнобильській АЕС зʼявилося лише через 36 годин – опівдні 27 квітня на припʼятському радіо оголосили про «тимчасову евакуацію» мешканців найближчого до ЧАЕС 50-тисячного міста Припʼяті.  Аби зменшити кількість багажу та не викликати ажіотаж, людям сказали, що за три дні вони зможуть повернутися додому.

На ліквідаційні роботи відразу кинули військовослужбовців. Загалом у ліквідаційних роботах брали участь військові хімічних, авіаційних, інженерних, прикордонних родів, медичні частини Міністерства оборони СРСР, Цивільної оборони (ЦО) та МВС СРСР. Влітку залучили військових запасу та вільнонайманих.

За неповними даними, участь у ліквідації наслідків брали 600 тисяч осіб. Через опромінення багато з них захворіли. Пожежники прибували без жодних засобів захисту, через що радіоактивні речовини потрапили в дихальні шляхи. Саме вони зупинили ще одну потенційну катастрофу – водневий вибух.

Сумарна активність радіоізотопів, викинутих у повітря після аварії в Чорнобилі, була в 30–40 разів більшою, ніж у Хіросімі. Опромінилися майже 8,5 мільйонів людей.



Найбільше постраждала внаслідок аварії Україна, значну частку шкідливих викидів отримала Білорусь. Потужний циклон переніс радіоактивні речовини територіями Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше – Німеччини, Нідерландів, Бельгії.

Здавалася, людство зробило висновки. Але всього через 36 років російські окупанти поставили світ на межу нової ядерної катастрофи. Вони захопили атомні об’єкти в Україні, чітко знаючи, що будь-який постріл або технологічний збій можуть призвести до мільйонів жертв.

Персонал ЧАЕС працював під дулами ворожих танків та автоматів. 36 днів вони тримали в заручниках працівників ЧАЕС, намагаючись забрати в них контроль над станцією. Варвари знищили системи моніторингу, спричинили поширення радіації з навколишніх лісів. І знову працівники станції проявили неабияку мужність та професійність. Забезпечили роботу всіх систем «Укриття», вберегли Україну та світ від ядерного лиха.

Але «ядерний тероризм» з боку росії досі триває. Щодня над ядерними реакторами пролітають російські ракети, якими прагнуть спричинити якнайбільше жертв серед мирного населення. Рашистська стратегія залякування загрожує новими ядерними катастрофами. А працівники українських АЕС роблять усе можливе, щоб мирний атом таким і залишався.

Пам’ятаємо Героїв, які жертвували своїм життям і здоров’ям під час ліквідації аварії на ЧАЕС! Дякуємо тим, хто дбає про безпеку на АЕС зараз!

Нагадаємо, з початку березня Енергодар та Запорізька атомна електростанція перебувають під окупацією російських військ. Працівники ЗАЕС змушені виконувати свою роботу під контролем окупантів. Це загрожує ядерній безпеці Запорізької області, України та Європи загалом.