У сучасній Україні намагаються повернути первісний сенс свята

Міжнародний жіночий день в нашій країні більшість сприймає як свято краси, весни і жіночності. У цей день заведено обдаровувати жінок і дівчаток подарунками та букетами, а у магазинах та розважальних закладах проводяться тематичні вечірки та акції.

Але насправді нічого спільного з цими поняттями свято не має. Формально його заснувала одна з найвідоміших німецьких комуністок Клара Цеткін, яка була активною борчинею за права жінок, але справжня історія 8 березня бере свій початок задовго до неї. 

Коріння свята 8 березня сягає набагато глибше, ніж здається на перший погляд, і задіяно в його зародженні було набагато більше людей, ніж революціонерка Клара Цеткін, яку вважають засновницею Міжнародного жіночого дня.

Перша версія: День солідарності трудящих жінок

Першою версією установи свята 8 березня є варіант, згідно з яким, свято заснували як День солідарності трудящих жінок після «маршу порожніх каструль», який провели в цей день в 1857 році текстильниці Нью-Йорка. Тоді жінки виступали за скорочення робочого дня до 10 годин (жінки в ті часи працювали по 16 годин на добу) та рівні з чоловіками умови оплати праці. Також мітингувальниці вимагали наділити жінок виборчим правом.

Американська версія: Національний жіночий день

Через кілька десятків років жіночі мітинги повторилися. У 1908 році в Нью-Йорку за призовом соціал-демократичної жіночої організації була організована акція протесту, в якій взяли участь не менше 15 тисяч жінок. Вони вимагали рівноправності з чоловіками, скорочення робочого дня, підвищення оплати жіночої праці і отримання права голосу на виборах. Через рік після цього мітингу Соціалістична партія Америки оголосила національний жіночий день.

Версія Клари Цеткін: Міжнародний жіночий день

Через рік після жіночих мітингів в Нью-Йорку з закликом заснувати свято 8 березня виступила відома німецька комуністка Клара Цеткін. На форумі жінок в Копенгагені Цеткін звернулася до міжнародного співтовариства з вимогою затвердити Міжнародний жіночий день, щоб жінки могли проводити мітинги і демонстрації задля привернення уваги громадськості до своїх проблем.

Ідея Клари Цеткін швидко здобула свої плоди. У 1911 році Міжнародний жіночий день відзначали в багатьох країнах Європи, а в 1917 році жінки отримали виборче право в Австралії, Новій Зеландії, Данії та Норвегії.

В СРСР 8 березня стало офіційним святом в 1921 році, а офіційний вихідний був введений в 1966 році. Його заснували після демонстрації жінок, які 8 березня 1917 року вийшли на вулиці Петрограда з вимогами «хліба і миру». Вважається, що свято в СРСР «привезла» подруга Клари Цеткін — революціонерка Олександра Коллонтай. Та сама, яка підкорила Радянський Союз "великою фразою": "Віддаватися першому зустрічному чоловікові треба так само легко, як випити склянку води".

Противники Міжнародного жіночого дня стверджують, що у тих самих страйках і мітингах в 1857 році брали участь не текстильниці, а представниці найдавнішої професії. Вони нібито вимагали виплатити зарплату матросам, які хотіли користуватися їх послугами, але не могли заплатити через відсутність грошей. Подібна акція відбулася ще раз — 8 березня 1894 року в Парижі. На цей раз жінки легкої поведінки вимагали заснувати спеціальні профспілки і визнати їх права нарівні з співробітницями сфер послуг, які шиють одяг або печуть хліб.

Деякі історики сходяться на думці, що 8 березня — звичайна політична кампанія соціал-демократів та комуністичний пережиток. Але не можна однозначно ігнорувати той факт, що свято заснували в результаті прояви жіночого руху, який не можна не поважати.

Те, що 8 березня не має ніякого відношення до комунізму, свідчить і той факт, що свято визнано ООН. Там в 1975 році нарешті оголосили справжнє значення свята. В Організації закликали всі країни світу оголосити 8 березня — Днем боротьби за права жінок.

Більш того, кожен рік в ООН вибирають тему, якій присвячено 8 березня — зазвичай це те питання, яке зараз вимагає особливо пильної уваги.

Наприклад, у 2020 році ООН проводило 8 березня під темою: "Я — покоління рівноправності: реалізація прав жінок".

В ООН в цей день нагадали, що з моменту заснування Міжнародного жіночого дня світ домігся безпрецедентних успіхів, але жодна країна так і не досягла ґендерної рівності — через законодавчі обмеження 2,7 млрд жінок у всьому світі не можуть зробити рівний з чоловіками вибір професії, в парламенти країн як і раніше входять не більше 25% жінок, а кожна третя жінка в світі піддається насильству за ознакою статі.

Згодом у пострадянських країнах 8 березня перетворилося на просто «Жіночий день», аналог Дня святого Валентина, або Дня матері, коли жінкам дарують квіти та милі подарунки. Про те, що історія свята враховує ще й боротьбу за рівноправність, мало хто згадував.

8 березня по-новому

Останні роки в Україні, і навіть в Запоріжжі, проходили "жіночі марші". Але чисельність їхніх учасниць була не великою. А тих, хто стверджував, що 8 березня - це день боротьби за права жінок, а не свято весни, більшість вважала ненормальними.

Але цього року в Україні нарешті заговорили про повернення святу його справжнього значення. 

Нещодавно Інститут національної пам`яті запропонував відповідний проєкт закону «Про державні свята в Україні», що передбачає скасування вихідних 8 березня, 1 та 9 травня.

Думки стосовно такого законопроєкту розійшлися. Частина жінок вважає, що скасувавши 8 березня як вихідний, українки втратять здобутки своїх попередниць. Однак чимало людей підтримують позицію, що скасовуючи вихідний, ніхто в Україні не скасовує Міжнародний день прав жінок і миру.

Зараз в українському суспільстві точаться активні дискусії щодо "скасування" 8 березня. Відомі експертки та громадські діячки вважають, що замість того, щоб скасовувати свято, треба доносити до суспільства його справжній сенс та активніше привертати увагу до прав жінок, адже в Україні з цим проблем вистачає.

Так, українська гендерна експертка та перекладачка Марія Дмитрієва  не погоджується  зі скасуванням свята.

"Повернення дню 8 березня його початкового, гуманістичного, феміністського змісту – це питання часу. Активістки українського жіночого руху давно працюють у цьому напрямку. І сподіваюся, що решта жіноцтва теж підключиться,  бо разом ми – непереможні.

А особисто для мене спроби скасувати це свято виглядають як продовження послідовного нехтування правами жінок із боку влади,  і саме тому я категорично проти цього, бо вважаю, що це  політична заява,  а політичні заяви такого рівня показують усьому суспільству, що наші жінки навіть на окреме свято не заслуговують.

Мовляв, он є день матері, он є день родини – і все.  Інститут національної пам`яті, який виступив із цією ініціативою,  краще б запропонував список видатних українок для перейменування вулиць, а також більше матеріалів про жінок в українській історії", - каже експертка.


Цього року через повномасштабне російське вторгнення українки не мають змогу вийти на "жіночі марші".

Проте феміністична ініціатива «Марш Жінок» запустила в соцмережах  кампанію  до 8 березня, щоби підтримати жінок України та зробити видимим їхній внесок в перемогу країни.

Підтримати кампанію можна, написавши на своїй сторінці в соцмережі пост, сторіс або навіть залишити коментар з хештегами   #маршжінок2023 та #НезламніЖінкиУкраїни

У дописі треба розповісти поділитися про те, що ви робите, якою є ваша діяльність. Визнаючи, що те, що ви робите - це цінно та важливо для наближення спільної перемоги.

"Кожна робить неможливе на тому місці, де вона є корисною: на фронті, у волонтерстві, у відбудові, у допомозі найвразливішим, у повсякденній роботі та навчанні тощо. І внесок кожної важливий та цінний, навіть якщо здається, що його недостатньо.

Ця медіакампанія про кожну жінку в Україні, яка наближає перемогу. Напишіть про себе", - закликали авторки ініціативи.

Що думають жінки Запоріжжя про 8 березня, та як ставляться до цієї дати, читайте на нашому сайті пізніше.