У Запоріжжі пройшла традиційна акція-нагадування, яку вже понад рік шотижня організовують військова волонтерка Стелла Орел і родини військовополонених
У рамках великого обміну "1000 на 1000", який тривав три дні, з ворожого полону вдалось повернути 51 захисника з Запорізької області. Але, на жаль, під час цього масштабного обміну, проведеного з росіянами по формулі 1000х1000, не було жодного бійця “Азову”. А їх у полоні близько 900.
На цьому наголосили учасники акції-перформансу, яка відбулася на площі Митців (Маяковського) у центрі Запоріжжя.
Цього разу учасники вивісили на маскувальну сітку світлини своїх чоловіків, синів, братів, побратимів, які тривалий час знаходяться у ворожому полоні. А також принесли берці, які символізували жахи полону. Про це повідомляє видання "Трудова слава. Новини Оріхова".
Учасники акції вишикувалися у районі площі Митців, вони тримали у руках банери з назвами частин та портретами своїх близьких, а також плакати з написами "Полон вбиває", "Поверніть сина з полону", "Не мовчи – полон вбиває", "Free Azov" тощо.
І скандували: "Чекаємо кожного. Обов'язково дочекаємося”, “Перші на захист, останні на обмін”, “Поверніть героїв додому”, “Ми кричимо, але нас не чують”, “Не мовчи — полон вбиває”, “Гине цвіт нації”, “росія кат, весь світ мовчить!”.
На підтримку їх вимог звільнити захисників України водії щосили натискали на клаксони. Це було дуже щемливо.
Зазвичай на акції приходять переважно рідні захисників Маріуполя — військовослужбовців частин Нацгвардії 3033 і 3029, Запорізького зонального відділу ВСП і частини “Сармат”, 36 бригади морської піхоти, 55 артбригади, бригади “Азов”, загонів Держприкордонслужби та інших підрозділів.
Оборонці Маріуполя за наказом командування у середині травня 2022 року виходили у полон з комбінату «Азовсталь». Між 16 і 20 травня 2022 року, за наказом командування понад 1400 оборонців Маріуполя залишили “Азовсталь” і вийшли в “почесний полон”, який, за запевненнями представників влади, мав тривати 3-4 місяці, а розтягнувся на довгих 3 роки. І поки що важко сказати, коли усі наші герої обіймуть своїх рідних.
"Хочу привітати родини, які дочекалися своїх рідних з полону. Ми були всі на нервах від очікувань, плакали разом, всі чекали дзвінків в надії, що рідні будуть на обміні полонених! Поки був обмін, ми зібралися на акцію та фотовиставку, щоб нагадати нашому суспільству, владі та всьому світу за полонених Маріупольского гарнізону, які вже четвертий рік знаходяться у ворожому полоні, та безвісти зниклих!
Тривалі тюремні терміни, катування, психологічний тиск, відсутність нормального харчування та медичного забезпечення - щоденна реальність наших полонених. Кожен день там - це боротьба за власне життя, гідність та надію на визволення. Чекаємо наших героїв додому,боремося за їхню свободу, вони не забуті, наша боротьба триває далі", - зазначила Стелла Орел.
Стосовно відсутності "азовців"в останньому обміні висловився боєць "Азову", запоріжець Геннадій Харченко, який виходив у полон із "Азовсталі", був засуджений на 25 років, але його вдалося повернути в Україну під час одного з обмінів.
Геннадій відвідує акції, які проводять родини військовополонених і 24 травня він був серед учасників.
"Кожен обмін полоненими я з надією та сподіваннями вдивляюсь в фотографії, аби відшукати знайомі обличчя тих, хто дійсно проявив себе справжнім героєм під час боїв за Маріуполь. Хто гідно поводив себе у полоні; хто потребує негайної медичної операції, тих, хто готовий повернутися і мужньо далі битися за Перемогу.
Проте, кожен раз замість моїх побратимів я знаходжу серед обміняних обличчя зрадників та дезертирів. Представник Головного управління розвідки Міноборони Андрій Юсов у коментарях каже, що спецслужби "бачать і відслідковують цю історію". Ага, мабуть саме тому зрадники зʼявляються загорнуті у державні прапори, в обіймах представників ГУРу на сайті Президента у радісних постах про чергові здобутки наших переговорників.
Насправді ситуація виглядає наступним чином. Обміни полоненими давно стали лише приводом для піару влади, отримання чергових звань, премій, нагород, підвищень представників ГУРу, задіяних у переговорному процесі", - каже Геннадій Харченко.
Герой каже: він абсолютно щиро радий за кожного повернутого з полону, і не вважає, що "азовці" - "кращі" за інших. Проте, вони здавалися у полон під певні обіцянки з боку генералів ГУРу.
"Дослівно особисто мені було сказано одним з них, після того як я здав стрілецьку зброю виходячи з "Азовсталі" у полон: "Дякую за службу. Ми вас проводжаємо, і ми вас будемо зустрічати через три, максимум чотири місяці. І то, це стосується офіцерів. Солдатів та сержантів ми обміняємо значно скоріше. Ми відправимо до дому ваші особисті речі, у полоні будемо підтримувати з вами звʼязок, до вас буде доступ "Червоного Хреста", ви будете на умовах "почесного полону".
Я добре запамʼятав того генерала, і, гадаю, у нього стане мужності визнати, що такі обіцянки були. Як і той факт, що жодна з них не була виконана. Натомість, офіцери ГУРу пояснювали мені після звільнення що для них немає ніякої різниці кого саме вони міняють, для них це все громадяни України.
Так само, не витримує жодної критики робота з батьками та рідними полонених. Крім формальних відписок та незрозумілих обіцянок ніякого інформаційного супроводу та підтримки. Натомість лише прохання не розголошувати інформацію, бо це, мовляв, "шкодить процесу обміну".
Процесу обміну шкодять, насправді, абсолютно інші речі - некомпетентність, нерозбірливість, байдужість та намагання піаритись та вислужуватись", - каже Геннадій Харченко.
Інформацію про майбутні акції на підтримку військовополонених можна дізнатися завчасно на сторінці організаторки Стелли Орел на фейсбуці. Ми закликаємо підтримувати подібні заходи - це надзвичайно важливо.
Фото зі сторінки Стелли Орел на фейсбуці
