Прокатник з Запоріжсталі з першого дня великої війни боронить Україну у складі ЗСУ
Євген Зінченко – металург із великим досвідом. Чоловік понад 25 років присвятив роботі на Запоріжсталі: починав в УЗТ, а вже за пару років перейшов у цех холодної прокатки, де й побудував свою кар’єру. У рідній «термічці» він попрацював майже на всіх посадах, набрався досвіду та останні роки перед повномасштабкою працював старшим майстром термічного відділення.
«Я вже мав виходити на заслужений відпочинок. Мріяв, що придбаю собі невелику лодочку і буду собі рибалити», — з усмішкою каже Євген.
Читайте також: Робота, яку радять друзям - на запорізькому промисловому підприємстві зростає кількість нових працівників за рекомендаціями
Однак все змінила повномасштабна війна. 24 лютого 2022-го, у день народження своєї доньки, замість святкувань, Євген пішов до військкомату.
Із перших днів вторгнення він боронив Харківщину, згодом — Донеччину. Потрапив до 93-ї бригади, у піхоту, кулеметником. Колектив, каже, був сильний: мотивовані хлопці, поруч із якими було що перейняти. За службу отримав низку відзнак, зокрема «Золотий Хрест». Найважчими, згадує, були бої на бахмутському напрямку.
«Це було під Бахмутом. Тоді йшов штурм — важкий, затяжний. Ми боролися з вагнерівцями, вони працювали жорстко, довго нас “розбирали”. Ми теж трималися до останнього, але ворог пішов з усіх боків і взяв нас в облогу. На жаль, позицію ми тоді втратили… Хлопці потім її повернули, але саме там я отримав поранення», — говорить захисник.
Після реабілітації Євген отримав групу інвалідності, але все одно повернувся на службу. Нині служить у підрозділі ППО та боронить запорізьке небо, став головним сержантом одного з новостворених підрозділів.Попри те, що вже майже чотири роки Євген не вдягав запоріжсталівський спецодяг, зв’язок із рідним комбінатом він відчуває й досі. Сталева родина залишається для нього опорою. Запоріжсталь неодноразово допомагав підрозділам, у яких він служив, — від буржуйок до дронів. Не залишився Євген сам-на-сам з бідою і після поранення: комбінат підтримав його фінансово. Та й колектив не втрачає зв’язку із своїм колегою.
«Підтримують усі: і колеги, і керівництво, і профком. Постійно на зв’язку — цікавляться, як тримаюся, питають, що потрібно, допомагають і підрозділу, і мені особисто. Приємно, що не забули. Для нас, військових, дуже важливо відчувати підтримку і знати, що на тебе чекають, зокрема на роботі» , — каже Євген.
Планів на «після Перемоги» Євген не будує — каже, хоче повернутися до простих речей, які були до війни: спокою, родини, відпочинку. Але поки служба триває, він робить те, що вважає своїм обов’язком.
«Ми, українці, сильна нація. Наше головне завдання — вистояти, вибороти свою волю й незалежність. І зробити це можемо лише разом, згуртувавшись. Тримаймося і продовжуймо наближати мир — хто на фронті, хто в тилу, хто підтримкою один одного. Лише так переможемо», — каже Євген Зінченко.
Від початку повномасштабної війни до Сил оборони України приєдналися більше 1300 металургів Запоріжсталі. Тут, як і на інших підприємствах Метінвесту, підтримують зв’язок із мобілізованими колегами та їхніми родинами, надають допомогу при реабілітації тощо.
Раніше ми повідомляли про те, як програма «Приведи друга» об’єднала сім’ю на Запоріжсталі
