Для жителів Мелітополя і Мелітопольського району працює відкритий простір допомоги «Саме тут»
На сьогодні у Мелітополі, за даними міського голови Івана Федорова, залишилося 60-65 тисяч жителів зі 150 000, які мешкали до початку широкомасштабного вторгнення рф. І кількість людей, які хочуть виїхати, за останні тижні стрімко збільшується.
Частина евакуйованих вже зверталася за допомогою у відкритий простір допомоги “Саме тут”, який розпочав свою роботу 15 червня.
Відкритий простір допомоги “Саме тут” — це майданчик, де мешканці Мелітополя та Мелітопольського району, які тимчасово залишили свої домівки та евакуювалися до Запоріжжя, можуть отримати інформаційну, психологічну, юридичну та медичну допомоги. Видають тут і продуктові набори.
Майже за місяць у хабі надали 3630 послуг. Переважна більшість їх одержувачів — з Мелітополя та Мелітопольського району, але були мешканці і з інших окупованих територій.
Сьогодні з роботою районного хабу ознайомились голова Запорізької ОВА Олександр Старух, голови районних військових адміністрацій та ОТГ.
Зокрема, були присутні керівники Мелітопольської РВА Ігор Судаков та Бердянської Олексій Бакай, голова Кирилівської громади Іван Малєєв, якого рашисти вже двічі тримали в полоні.
Кожен відвідувач проходить процедуру реєстрації. До речі, довідку про статус вимушено переміщеної особи тут не вимагають, інформацію беруть з інших документів. Адже за допомогою у “Саме тут” мешканець окупованої території може звернутися відразу по приїзду у Запоріжжя.
Отримавши талончик, відвідувач проходить до пункту видачі гуманітарної допомоги. Тут його знову зареєєструють — це для звітності донорам, які закупили продукти. До речі, біля стенду можна побачити продукти, з яких повинен складатися набір.
У хабі можна отримати медичну допомогу, лікар забезпечений певним асортиментом медикаментів. А ще — психологічну, тут також веде прийом психолог.
У відведені дні тут знаходяться працівники служби зайнятості та сервісного центру ГУ ПФУ в Запорізькій області.
Після знайомства з роботою центру гості переглянули презентаційний ролик, в якому відображені результати його роботи. Його коментувала керівник відкритого простору “Саме тут” Катерина Кучина.
Після перегляду Олександр Старух та Іван Федоров розповіли про проблеми, які сьогодні треба вирішувати для жителів окупованих територій.
Останні три тижні одна з найгостріших проблем для мелітопольців — це евакуація. “Зелених коридорів” наразі окупанти не дають, можна спробувати виїхати з допомогою волонтерів або через анексований Крим.
За словами Катерини Кучиної, масова евакуація — це топова проблема. Люди звертаються до хабу групами, вони хочуть виїжджати родинами, з сусідами.
— Сьогодні головний виклик — евакуація, як забезпечити евакуацію і як допомогти людям під час неї, — підкреслив Іван Федоров. — Залишатися у місті абсолютно небезпечно. Після знищення військової бази на території аеродрому рашисти розмістили склади з боєприпасами та техніку серед жилих кварталів. Техніка знищується різними способами, в тому числі дезертирами. І вона вибухає поблизу жилих кварталів.
Сьогодні прозвучали два вибухи — о 2:30 та о 3:40. Вибухи прогриміли на сході міста, поблизу Костянтинівки. Ми розуміємо, що там знаходиться нова рашистська база. Чекаємо на підтвердження цих вибухів.
Є також інформація, що на ранок солдати ходили по будинках, шукали квартири, в які хочуть заселитися і жити. Про безпекову ситуацію в місті ми не можемо говорити.
Серед найгостріших, за словами міського голови, і проблема надання комунальних послуг. У результаті пошкодження обстрідами магістрального газопроводу у Мелітопольському районі немає газу. Жителі накупили електроприлади, щоб готувати їжу. Від перенавантаження можуть вийти з ладу електромережі. Лагодити їх може бути нікому — працівники структурного підрозділу “Запоріжжяобленерго” відмовляються від співпраці з окупантами.
Якщо до вересня Мелітополь не буде деокуповано і місто буде без газу, можна прогнозувати проблеми і з опаленням.
— Серйозна проблема — відсутність у людей коштів, — зазначає Іван Федоров. — 80 процентів жителів Мелітополя — без роботи. Що важливо — дуже багато мешканців міста та району залишилися без сезонного заробітку — це продаж черешні, польові роботи, курортний сезон. Це все те, що годувало людей впродовж багатьох робіт.
Сьогодні сезонного заробітку немає. А продукти, які завозять у Мелітополь з Криму, коштують в 3-4 рази дорожче, ніж у Запоріжжі.
Досить суттєвою проблемою в останній час стала проблема з похованням. Після вибухів на аеродромі морг був забитий тілами російських військових. Судмедексперти відмовились співпрацювати з окупантами і тепер мелітопольці не можуть отримати свідоцтва про смерть і забрати тіла своїх рідних, щоб поховати.
Про свої проблеми вони повідомляють на гарячу лінію, але усі їх вирішити неможливо, з урахуванням ситуації.
Голова Запорізької ОВА Олександр Старух повідомив, що у Запоріжжі на сьогодні залишається близько 83000 переселенців, що дуже багато для нашого міста.
— Ми створюємо мережу хабів. По-перше, це в’їзний хаб, який приймає людей на Епіцентрі. Зараз займаємося його вдосконаленням. Наступний — це великий обласний Центр допомоги на базі “Козак-палацу”. Але ми побачили, що там дуже великий наплив людей, через це там не можуть швидко надавати необхідні послуги, й це створює певні незручності.
Але нарешті, з утворенням кожного районного хабу, буде налагоджена робота “свої зі своїми”. Люди один одного знають, тим самим робота буде ще більш ефективною. Головне — зберегти людей, адже наші мешканці — це найбільша цінність. Громади мають підтримувати та всебічно допомагати своїм, — зауважив Олександр Старух.
Аналогічно мелітопольському будуть створюватися такі ж відкриті простори Василівського, Бердянського та Пологівського районів. Приміщення уже є, до кінця місяця такі районні хаби мають запрацювати.
До речі, вже кілька тижнів працює центр для надання допомоги мешканцям Бердянська. І вже кілька місяців працюють центри з надання допомоги жителям Донецької області і зокрема Маріуполя.
Буде також створений хаб для жителів Херсонської області, з якої останнім часом значно збільшився потік евакуйованих.
Фото Олександра Прилепи
