Колишній боєць 28-ї бригади став фахівцем із супроводу демобілізованих осіб у громаді Запорізького району
Підприємець та батько 6-місячної доньки із Запорізького району Юрій Гладиш взяв до рук зброю для захисту України ще в 2014 році.
Після служби в гарячих точках Донеччини та повернення до цивільного життя, чоловік вирішив використати власний досвід для допомоги іншим. З грудня 2024 року він працює фахівцем із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб в одній з громад Запорізького району. Про це повідомили на сайті Запорізької ОДА.
Читайте також: У Запоріжжі на острові Хортиця ветерани протестували новітні протези у козацьких випробуваннях (фото, відео)
Війна кардинально змінила плани запоріжця. Коли він отримав повістку, то залишив новонароджену доньку та власний бізнес, щоб стати на захист держави у складі 28 окремої механізованої бригади. Його підрозділ брав участь у боях на Донеччині – зокрема, в Красногорівці, Кураховому та Невельському.
"Диверсійна група ворога проникла до лікарні в Мар'їнці та вела обстріл по наших побратимах на сусідньому військово-опорному пункті (ВОПі). Нас послали на підкріплення, і ми вели бій з цими диверсантами.
Це був листопад 2014 року і мій перший стрілецький бій. Звичайно, було страшно. Переживав за дружину і доньку: як вони будуть, якщо зі мною щось трапиться. Але взяв себе в руки, бо якщо не ми, то хто?" – поділився ветеран.
Юрій пригадує, як українські бійці виявляли кмітливість під час виконання бойових завдань. Вони влаштовували пастки для ворожих безпілотників, розкладаючи у посадці багаття особливої форми.
"Декілька днів підряд ми розкладали в посадці великі багаття у формі чотирикутника. Вночі на розвідку вилітали ворожі «Орлани». Вони фіксували через тепловізори залишки багать, які нагадували танкові мотори.
Після того росіяни починали гатити по цій ділянці з «градів», даремно витрачаючи дороговартісні реактивні снаряди", – розповів чоловік.
Повернувшись додому після демобілізації, запоріжець зіткнувся з проблемами, які знайомі багатьом ветеранам. Тоді державна підтримка була обмеженою, тож йому довелося відновлювати бізнес та налагоджувати життя самотужки.
Цей досвід згодом став у пригоді, коли він вирішив допомагати іншим захисникам, яким важко адаптуватися до мирного життя.
"Зараз під моїм супроводом 46 людей. Більшість з них – члени родин загиблих та зниклих безвісти. Вони звертаються для розв'язання різних питань. Допомагаю з оформленням довідок та інших документів. Доводиться звертатися і до військових частин – у разі затримок з виплатами, вирішувати інші проблеми.
В громаді діє Програма підтримки Захисників і Захисниць, тож надаємо військовослужбовцям та їхнім родинам матеріальну допомогу. Держава теж пропонує різні програми підтримки, деякі з них тестую на собі. Зокрема, скористався виплатами за програмою «Ветеранський спорт» і тепер раджу її побратимам", – зауважив фахівець.
На переконання Юрія, пам'ять про російсько-українську війну має зберегтися назавжди, а країна-агресор повинна відповісти за всі вчинені злочини.
"Сподіваюсь багато-багато поколінь українців будуть пам'ятати події цієї війни і ніколи не пробачать воєнні злочини росії.
Нам потрібно зберегти правду про війну та передати цю інформацію нашим дітям та онукам, щоб вони ніколи не забували, які жертви були принесені заради майбутньої перемоги та миру", – підсумував ветеран.
Раніше ми писали, що запорізькі ветерани та їхні родини можуть отримати підтримку від держави.
