У селі Володимирівське Запорізького району сьогодні поховали розвідника Сергія Тімохіна
Командир розвідувального відділення — командир машини розвідувального взводу розвідроти сержант Сергій Тімохін загинув 5 травня 2022 при виконанні бойового завдання біля Авдіївки Донецької області.
Сьогодні, 13 травня, захисника України провели в останній путь і поховали за бажанням рідних на сільському кладовищі у Володимирівському.
14 березня Сергію Тімохіну виповнилося 39 років. У нього залишилися дружина Олена та 7-річний Денис. У цьому році подружжя б відзначило 15-річчя спільного життя, з яких 9 років вони прожили у шлюбі.
На фронт пішов добровольцем
…Коли на сході України розпочалися активні бойові дії, Сергій не зміг сидіти вдома. 1 серпня 2014 року працівник “Укрграфіту” Сергій Тімохін пішов добровольцем в 55 артилерійську бригаду. Денису на той момент було усього два тижні.
Сергій брав участь у проведенні Антитерористичної операції на території Донецької області, ще в 2014-му отримав статус учасника бойових дій.
— Чоловік казав, що пішов до війська не тому, що йому хотілося воювати, а тому, що треба було захистити країну, свій дім. Щоб ворог не прийшов до нас додому, — розповідає Олена Тімохіна. — У 2016 році він перейшов у спецпідрозділ “Азов”, у якому прослужив до 2019 року. Хлопцям прийшлось багато чого пережити! Сергій весь час воював на передовій, на “нулі”.
У 2019 році запоріжець потрапив у лікарню. Його прооперували — перитоніт. Дома пробув три місяці, і не добувши терміну реабілітації, знову відправився захищати країну на Донбасі. Але вже не у складі окремого загону спецпризначення “Азов” — перевівся в 74-й окремий розвідувальний батальон.
І з того часу Сергій весь час знаходився на території Донецької області. Кілька разів приїздив у 10-денну відпустку, яку проводив з дружиною та сином.
— Для Дениса кожний приїзд тата був справжнісіньким святом, — розповідає Олена. — Чоловік увесь свій час приділяв сину. Денис дуже його любить… Хоча він практично ріс без тата, який з 2014 року захищав країну.
Про свою роботу дружині не розказував
Сергій та Олена намагалися, наскільки це було можливо в тих умовах, бути весь час на зв’язку.
— Він знав, що я дуже хвилююся, тому виходив на зв’язок при першій же можливості, — згадує Олена. — Хоча там його зазвичай не було, але як тільки зв’язок з’являвся, Сергій дзвонив, писав.
Про свою роботу розвідника Сергій, звичайно, дружині нічого не розказував. Казав, що береже її нерви. Тому Олена могла і не знати, де саме він перебуває.
Останній раз перед широкомасштабним вторгненням росії Сергій Тімохін приїздив до Запоріжжя в січні цього року. Розповів, що в березні у нього буде відпустка. Подружжя будувало плани, як будуть її проводити. Не судилося…
24 лютого Сергій вранці зателефонував дружині і сказав: “Збирай речі і переїжджайте до мами. Війна!”
— Я в цей час збирала дитину до школи і гадки не мала, що в Україні почалася війна, що наші міста бомбили, — розповідає Олена. — Довелось переїхати з нашої квартири. В березні у відпустку він не прийшов. Казав, що дуже хотів би приїхати, але не відпускають — війна.
Де саме знаходиться Сергій, його дружина не знала. Дізналася лише як передавала чоловіку через волонтерів новий телефон — що він у Авдіївці.
— Ми щодня писали один одному, в месенджерах або закритих чатах, — говорить Олена. — Зранку — “доброго ранку!”, ввечері — “спокійної ночі”.
Бувало, що ввечері він не писав — пізно прийшов чи чергування. Хоча про чергування він намагався попередити — розумів, що буду хвилюватися. Зізвонювалися 2-3 рази на тиждень.
Прислав додому ключі від квартири і цивільний одяг
А десь за тиждень до своєї загибелі вперше за 8 років прислав весь свій цивільний одяг, а ще — рюкзак з ноутбуком. Сергій у відпустку завжди приїжджав у цивільному, ніколи по Запоріжжю у військовій формі не ходив. Прислав абсолютно все, включаючи ключі від квартири.
Судячи з усього, розвідник передчував, що додому живим вже не повернеться, тому і відправив сім’ї у Запоріжжя свої речі. Олена Тімохіна не виключає, що чоловік передчував свою смерть.
Останній раз вони переписувалися 4 травня 2022, об 11.40. Після цього Сергій перестав виходити на зв’язок.
— Я йому весь час писала, — згадує Олена. — Заходила в телеграм канали Авдіївки, а там писали, що “связи нет”. Я до останнього вірила в те, що зв’язок з’явиться і він напише чи зателефонує. Але він мовчав.
А 7 травня зателефонували з військомату і сказали, що треба уточнити дані. Хотіли приїхати до нас додому, але ми були в місті, тому самі підійшли. І там мені вручили сповіщення про смерть чоловіка. Я спочатку не повірила: “Ви це серйозно?” Для мене це було шоком!
Звичайно, я розуміла, що могло щось трапитись, раз він так довго не виходить на зв’язок. Але я зовсім не була готова до того, що його не стане.
І в той же день увечері Олена отримала з телефона чоловіка повідомлення від невідомого.
— Числа 6 травня я написала Сергію: “Очень жду звонка, очень переживаю”. А 7 травня ввечері мені написав орк: “Нет его. Я его убил”, — згадує той важкий для себе день Олена Тімохіна. — “Гори в аду” — була моя відповідь. А через деякий час він знову написав: ”Интересный телефон. Я вас найду скоро”. Типу, став погрожувати.
В одному з російських телеграм каналів запоріжанка знайшла відео, на якому впізнала свого загиблого чоловіка. Його розстріляли в автомобілі, у салоні була видна кров. Сергій сидів на пасажирському сидінні. Орки розстріляли ще двох чоловіків — водія та пасажира.
Побратими Сергія Тімохіна в соцмережах та месенджерах висловлюють його сім’ї глибокі співчуття.
Саша: “Очень вам сочувствую. Мы с ним в 55 были. Потом в «Азове». Хороший был товарищ, надежный. Никогда не боялся. Настоящий воин и мужчина. Держитесь, сочувствую вам. Если какая-нибудь помощь понадобится, пожалуйста, обращайтесь. Жаль, такие люди гибнут. Будем бить эту мразь».
Игорь: «Мої співчуття. Хай земля буде пухом. З великої літери побратим. Війна забирає кращих”
Денис: “Він був прикладом для багатьох. Співчуваємо близьким. Помстимося”
Сергей: “У вас был отличный муж! Все его любили и уважали. Можете гордиться своим мужем. Было честью его знать и с ним служить».
За мужність, героїзм та професіоналізм запоріжець Сергій Тімохін отримав немало нагород. Він нагороджений орденом “За заслуги перед Запорізьким краєм” третього ступеню, медалями “Операція Об’єднаних Сил. За звитягу і вірність” та “Доброволець”, нагрудним знаком НГУ “За доблесну службу”, нагрудним знаком «Іловайськ 2014», відзнакою “74 окремий розвідувальний батальон” першого ступеню, відзнакою Президента України “За участь у Антитерористичній операції”, Подякою командувача ОК «Схід» генерал-майора Сергія Наєва, грамотами командирів військових частин, в яких служив .
Слава Герою! Вічна пам’ять захиснику країни…
Фото надала Олена Тімохіна
