До повномасштабної війни Дмитро Стоєв був тренером, але став до лав ЗСУ
Ще з початку повномасштабного вторгнення, Мелітополь захопили досить швидко. Мешканець міста Дмитро Стоєв бачив це на власні очі, тому згодом став до лав Збройних сил України. Його історії розповіло РІА Південь.
Читайте також: Засіли у підвалі школи - як захисники 65 бригади штурмували росіян на околицях Роботиного (відео)
До війни Дмитро займався тренерством та викладам бокс 15 років. На базі 9 школи, де і працював, створив клуб. За весь проміжок часу він виховав 7 чемпіонів України та чемпіона Європи. Головне для Дмитра - це виховання. Він і сам виховував дитину 5 років після розлучення, тому для нього це важливо.
"В першу чергу виховати здорове суспільство. За 15 років роботи в школі у мене немає жодного учня з приводом в поліцію. Це є виховання, виховання у спортивній спільноті. Діти, які дійсно там займаються, чітко виступають, якісь досягнення мають, ніхто з них нікуди не влізе, їм це не потрібно, у них справ вистачає без цього", - розповідає тренер.
24 лютого він вивіз родину у Запоріжжя - пощастило, що заправив повний бак. Потім ще забирав з міста сестру та кума, виїжджав вже коли почались стрілецькі бої. В Запоріжжі Дмитро зустрівся зі знайомими з Правого сектора, йому запропонували зі зброєю в руках захищати Україну. І він разом з іншими, у спортивних штанах і кросівках приймали перші бої. Повернулися до Мелітополя, потім відійшли, стримували ворога у Кам’янському, П’ятихатках та Лобковому.
"Матері казав, що з кумом плетемо сітки, допомагаємо, у підвалах, зв’язку немає і так далі, щоб можна було заспокоїти. А потім вона каже: "Та шо ти мені розказуєш". Мама така бійка, знає, що до чого. Дружина підтримала усіляко, навіть на якесь свято коліматорний приціл подарувала. Такі, солдатські прелесті", - розповідає Дмитро.
Згодом воював на Донеччині, у Ясинуватій, Пісках. Коли підрозділ вивели на злагодження, не став чекати нової відправки на фронт (а це кілька місяців) і через знайомих пішов воювати на Запорізький напрямок:
"Хлопцям, з ким працював на Запорізькому напрямку, це СБУ «Альфа», зателефонував, кажу, що сидіти не можу, треба до Мелітополя йти. Вони кажуть - є місця, зробили послугу мені, за 2-3 тижні я знову перевівся на Запорізький напрямок. І працював вже у військовій розвідці".
Дмитро отримав позивний "Боксер" та навіть чув його декілька разів у перехопленням - окупанти не раділи, коли він виходив на завдання з групою. За операцію на Херсонських островах та за глибоке просування на 20 кілометрів, він отримав два Золотих хрести від Валерія Залужного. Дмитра нагороджений також орденом "За заслуги перед Запорізьким краєм".
Розвідник демобілізувався на початку 2024 року. Мирне життя йому давалось непросто - постійний стрес, сон по 14-17 годин. Ще й не хотіли приймати на роботу, бо бачили, що має декілька поранень. Тому після відпочинку Дмитро знов повернувся до тренування. Він отримав запрошення від голови управління фізкультури і спорту Мелітопольської міськради Валерія Газаєва.
"Секція була спрямована на ВПО, тобто тих дітей, тих жителів, які переїхали, не тільки з Мелітополя. Донецька область, Луганська, Херсонська. У нас з Маріуполя хлопчик є, з Херсона двоє, Токмак. Ну, переважно Мелітополь. Тобто якщо ми повернемось до Мелітополя, наша база, і все, і діти теж повертаються", - каже тренер.
Дмитро вважає, що кожен має робити для перемоги принаймні інформаційну боротьбу. Він не розуміє тих, хто ховається від війни, бо для нього - це обов'язок. І не тільки конституційно. Наразі Дмитро займається тренерством, мріє побудувати власний дім та поїхати на Олімпійські ігри зі своїм вихованцем і здобути там золото.
Раніше ми також розповідали історію парамедика Андрія Грачова. Він працює в складі запорізької мобільної бригади, яка виїжджає на місця прильотів.
