Через місяць після звільнення винесли догану Віктору Писанці

Запорізький окружний адміністративний суд почав розглядати по суті позов Віктора Писанки, який оскаржує рішення про своє звільнення з посади.


Як повідомляла редакція, рішення командування Медичних Сил ЗСУ про звільнення Віктора Писанки викликало гучний резонанс.
Акцію на його підтримку провели військові лікарі, лікарі-волонтери, волонтери, які підтримують цей медичний заклад Міноборони з початку війни, громадські діячі. Але вона не вплинула на рішення командування.

Підполковника медичної служби звільнили з посади, вивели у розпорядження командувача Медичних Сил, а потім призначили на посаду начальника відділу військової медицини оперативно-медичного управління військової частини у Харкові.
Як запевняв на першому судовому засіданні представник відповідача 1 — командування МС ЗСУ Володимир Дяченко, екскомандира Запорізького військового госпіталю перевели на вищу посаду, ніж ту, яку він займав.

Правда, ця заява викликала сміх у громадських активістів та волонтерів, які були присутні на засіданні, тому що перед цим Володимир розказував, що Писанко порушував накази та розпорядження вищого командування та командування Медичних Сил. Тобто, злісного порушника військової дисципліни перевели на вищу посаду.


На попереднє засідання Володимир Дяченко не прибув. Не надійшли до суду і документи, які б містили інформацію згідно чого Віктор Писанко був звільнений з посади. Іх просила надати суддя Жанна Чернова. Тому його відкрили і практично зразу перенесли на іншу дату.

21 липня відбулося чергове засідання. Документи з командування Медичних Сил до суду надійшли, представники обох сторін на засідання прибули.
На ньому було прийнято ухвалу про початок розгляду справи по суті.


Представник головного відповідача Володимир Дяченко наполягав, що Віктора Писанку звільнили законно, правда, так і не зміг назвати підпункт (їх 20) пункту 116 Положення про проходження військової служби громадянами України, згідно з яким командира військової частини звільнили з посади.

Адвокат Віктора Писанки Ігор Гребнєв у свою чергу повідомив, що стали відомі результати “службового розслідування щодо несанкціонованого поширення у відкритих джерелах службової інформації у військовій частині”, яке проходило уже фактично після звільнення командира військової частини. Воно розпочалося 22 квітня. Віктор Писанко відмовився давати свідчення членам комісії.


Як повідомляла релакція, військове керівництво інкримінувало Віктору Писанці не розвал роботи ввіреної йому установи, а появу різного роду інформацій на сторінці госпіталю у Фейсбуці (деякий час вона називалася “Дупка їжачка”), а також допуск іноземних журналістів на територію військової частини.

Як стало відомо автору цих рядків, під час проведення службового розслідування комісії не вдалося встановити посадових осіб військової частини, які мають доступ до сторінки військової частини в соцмережі та розміщують там інформацію.


А ось стосовно перебування (допуску) представників іноземних ЗМІ знайшли. По-перше, командир не погоджував їх допуск з вищим керівництвом. А, по-друге, відеоматеріали цих іноземних журналістів в подальшому невстановленими особами розміщувалися в соцмережі Фейсбук на сторінці госпіталю.

І це, на думку членів комісії,  призвело до порушення командиром військової частини вимог Статуту внутрішньої служби ЗСУ та деяких інших нормативних документів.
Ну, тобто, іноземні журналісти приїздили до Запоріжжя, щоб зняти відеорепортажі для сторінки госпіталю у соцмережі, а не для своїх видань.

Хоча, без сумніву, їх репортажі сприяли організації гуманітарної допомоги госпіталю від міжнародних організацій. І вона була суттєвою — ліки, медичне обладнання.
За результатами розслідування 27 травня на вже звільненого з посади командира вищим його керівництвом було накладено дисциплінарне стягнення — догана. А 21 червня наказом командувача МС ЗСУ Тетяни Остащенко Віктору Писанці була оголошена сувора догана.

Причина ще більш суворого стягнення та ж — іноземні журналісти, які були допущені на територію госпіталя. Яку таку службову таємницю вони видали “на-гора”, у наказі не згадується.

Зате з’являється нове формулювання — відеоматеріали іноземних журналістів розміщувалися на сторінці госпіталю  — через “особисту недисциплінованість командира”, який нехтував вимогами законодавства, не виконував накази Міноборони та інструкції.


— На момент звільнення начальника госпіталю не було рішення про накладення дисциплінарного стягнення, — зазначив під час засідання Ігор Гребнєв. — Результати з’явились майже через місяць після його звільнення. Ці накази також оскаржуються в суді.

Суддя Жанна Чернова уважно вислухала представників обох сторін, задала їм уточнюючі запитання і оголосила дату наступного засідання — 2 серпня, на якому, можливо, буде прийнята ухвала по справі.

Представник командування Медичних Сил Володимир Дяченко від коментарів для ЗМІ після закінчення засідання відмовився. А ось його колега і опонент Ігор Гребнєв згодився прокоментувати результати судового засідання.


— Результатами засідання задоволений, ми рухаємось далі, — зазначив Ігор Ігорович.
— Щодо звільнення — очевидно, що ми вважаємо його незаконним.  Взагалі не було жодних підстав для прийняття такого рішення.

З досліджених доказів  бачимо, що спочатку звільнили, а потім доклали документи про службове розслідування. Службове розслідування закінчили майже через місяць після його увільнення з посади. Про яку правомірність звільнення ми взагалі кажемо?

У самому наказі про звільнення немає фактичних підстав, є тільки посилання на пункт 116 Положення про проходження військової служби. Там 20 підпунктів. Згідно з яким звільнили Віктора Писанку? Як нам будувати концепцію захисту?

Моє глибоке переконання — це було особисте рішення. Не бачу норми закону, відповідно якої його було законно звільнено. Треба якось виправляти рішення про звільнення.


Варто зазначити, що на всі судові засідання приходять волонтери та громадські діячі, які вважають звільнення Віктора Писанки з посади несправедливим та незаконним. Серед них — волонтер, секретар Духовної ради християнських церков Запорізької області Тетяна Ярмохіна.

— Чому я тут? Я відношусь до мрійників — я мрію про розвиток Запорізької області, — розповідає Тетяна. — І вперше в житті я побачила посадовця, який займав державну посаду і який хотів змін в суспільстві на краще. Який мав громадянську позицію і державницький підхід.

В його роботі була прозорість, відкритість. Віктор Вікторович  активно співпрацював з волонтерами. Як при ньому розквітнув госпіталь! Відремонтували приміщення, яке близько 30 років було занедбане.

Хочу сказати, що я секретар Духовної ради християнських церков. Віктор Вікторович приходив до нас на засідання ради 21 лютого, за 3 дні до широкомасштабної війни. Ми погодили співпрацю.

І донині багато церков і міжнародних християнських організацій донатять і дієво допомагають госпіталю.

Тому я тут. Хочеться, щоб справедливість перемогла!


Фото Олександра Прилепи