Від роботи в аеропорту до боїв на передовій
До повномасштабного вторгнення життя “Пакемона” було зовсім іншим. Молодший сержант, нині виконувач обов’язків головного сержанта 5-го батальйону, працював у міжнародному аеропорту Запоріжжя.
Його історію розповіли на сторінці 260 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ "Хортиця" у фейсбуці.
«Я займався налагодженням рульових доріжок, орнітологією — відлякував птахів, забезпечував зліт і посадку літаків, — згадує він. — Все було спокійно, звично. Але після 24 лютого 2022 року спокою більше не існує».
У березні того ж року його призначили командиром підрозділу охорони “непростого” об’єкта:
«Там, у бункері, я провів рік і три місяці. Ми затримали двох людей, через яких контррозвідка вийшла на ціле угруповання. Потім подякували коротко, просто: “Дякую”. Але щиро».
Згодом “Пакемон” разом із побратимами потрапив до 5-го батальйону. Починав як помічник кулеметника, став кулеметником, потім — старшим розрахунку станкового гранатомета.
Читайте також: "Допомагали молитви та думки про родину" - боєць запорізької бригади ТрО розповів про жахи полону та повернення додому
На Куп’янському напрямку, на позиції “БОЦМАН”, він із командиром взводу “Бугром” щодня вражали ворожі позиції.
«За день ми могли зробити по 4–6 пострілів по координатах і знищити до 20 окупантів. Коригувальники потім приходили особисто — дякували за влучність», — розповідає боєць.
Через кілька днів після вдалих боїв “Пакемон” отримав контузію, але швидко повернувся до роботи. Після навчання на СПГ-9 його перевели на Запорізький напрямок. Уже з першого пострілу він знищив групу ворога: двоє загиблих, троє поранених.
«Ми обороняли позицію “ДОМ”. На дальності 2100 метрів знищили 7–8 ворогів. Боєприпасів бракувало, тож хлопці в тилу робили для нас “перекрути” — саморобні заряди. Завдяки їм ми тримали оборону під час важких штурмів у жовтні».
Там він і отримав серйозне поранення.
«FPV-дрон із кумулятивним зарядом залетів мені майже в потилицю. По суті, дивом вижив — відбувся опіком обличчя».
Навіть після цього боєць не зупинився. Наступного дня допомагав евакуювати поранених побратимів і ще десять днів залишався на позиції. Потім підірвався на міні разом із екіпажем. Після шпиталю у січні 2025 року повернувся у стрій уже молодшим сержантом.
«Ми зайшли у Новопіль, я налагодив взаємодію із суміжниками, і це допомогло втримати позиції ще три місяці. У червні у нас було по 4–5 штурмів на день. Ми з “Блю” знищили багато живої сили ворога. Контакти були на 100–300 метрів — практично впритул», — каже “Пакемон”.
Попри все пережите, він зберігає спокій і силу духу.
«Моя родина у Запоріжжі. Вони чекають, зустрічають і допомагають. Це мій надійний тил і підтримка».
Раніше ми повідомляли про те, що колишній полонений та волонтер із Запоріжжя став учасником шоу «Зважені та щасливі».
