Переселенець з окупованого Маріуполя знайшов у Запоріжжі житло, роботу та підтримку
Запоріжжя сьогодні стало прихистком для сотень тисяч українців, які через війну втратили домівки, роботу, зв’язок з рідними. Тут вони отримують допомогу і підтримку.
Значну підтримку переселенцям з гарячих точок України, зокрема з Маріуполя, у Запоріжжі надає компанія Метінвест. У центрі реабілітації та реінтеграції Метінвесту вимушені переселенці вони отримують психологічну та медичну допомогу.
А співробітникам маріупольських підприємств пропонують роботу на місцевих підприємствах, житло та необхідну гуманітарну допомогу.
Один із таких переселенців, який разом з родиною евакуювався до Запоріжжя, — Володимир Алексєєв. До початку активних бойових дій він працював на Маріупольському металургійному комбінаті імені Ілліча дробильником. Покинути рідну домівку та улюблену роботу його змусила війна.
— У Маріуполі на комбінаті імені Ілліча я працював дробильником 12 років. До цього 15 років працював столяром на цьому ж підприємстві. Ми налаштовуємо дробарки, робимо розсівання коксу, вапняку. Працюємо на конвеєрах. Слідкуємо за виробництвом, контролюємо. Робота для справжніх чоловіків, не з легких. Але мені подобається, — поділився Володимир Алексєєв. — Спочатку, коли почалася війна, ми з родиною не планували виїжджати. Але потім ситуація погіршилася, почалися постійні обстріли, і ми зрозуміли, що треба евакуюватися.
Ми виїжджали двома сім’ями — моя сім’я та сім’я брата. Машину було розбито. Але пощастило, що у сусіда була друга машина, і він нам її позичив. Було страшно їхати, бо надходила інформація, що людей у машинах просто розстрілювали. Я сам бачив загиблих у автівках. Тож, можна було поїхати, але нікуди не приїхати.
25 березня о 8 годині ранку ми виїхали з Маріуполя. Гнали на великій швидкості, щоб встигнути до Запоріжжя до комендантської години. Приїхали о 9-й вечора. Пам’ятаю ті відчуття, коли ми в’їхали до Запоріжжя — це було як ковток свіжого повітря.
Зараз Володимир разом з родиною живе у Запоріжжі. Тут він знайшов житло та нову роботу. Допомогу в адаптації на новому місці чоловіку надала Група Метінвест.
— Після приїзду до Запоріжжя нам із житлом допоміг волонтер. Згодом ми звернулися до Центру кар’єри Метінвест. Нам запропонували бути волонтерами, допоки нам шукають роботу. Ми займалися тим, що готували у місті місця, які можуть прийняти переселенців.
Потім мені запропонували вакансію дробильника на аглофабриці «Запоріжсталі». У Маріуполі я теж працював на аглофабриці, на цій же посаді, тож одразу погодився.
Відмінності у роботі, звичайно, є. У Маріуполі я працював на одній із найбільших аглофабрик у Європі. У нас було 12 агломашин. Тут менша аглофабрика — 6 агломашин. Специфіка виробництва теж відрізняється – інші конвеєри, інші машини. Але загалом, принцип роботи той самий, — розповів Володимир Алексєєв.
Адаптуватися на “Запоріжсталі” маріупольцю допоміг наставник та нові колеги.
— Одна з головних речей у роботі – це люди. Тут, на «Запоріжсталі», дуже гарний, згуртований колектив. Тому працюю із задоволенням. Колеги завжди прийдуть на допомогу, якщо щось не виходить, підказують. Та й загалом у Запоріжжі дуже хороші люди — відкриті, доброзичливі. Я, чесно кажучи, коли виїжджав із Маріуполя, навіть не очікував, то все так вдало складеться, – розповів Володимир Алексєєв.
Зараз Володимир Алексєєв потроху звикає до Запоріжжя та нового місця роботи. Але після перемоги планує обов’язково повернутися у рідний Маріуполь.
— Тут я відчуваю себе, як у відрядженні. Сподіваюся, воно не надто затягнеться, і ми повернемося до Маріуполя, на свою рідну аглофабрику, – поділився Володимир Алексєєв. – Запоріжжя – чудове місто, тут є дуже гарні місця, є де відпочити. Дуже люблю ходити на берег Дніпра. Але все одно сумую за своєю дачею, садом та рідним містом.
