Головний театр Запорізької області здивує незвичайною для себе прем’єрою: подробиці, фото

У театрі імені Магара відкриють сезон казкою для дорослих «Людожерчик» - на прем’єрі буде живий півень

6, 7 і 8 жовтня академічний обласний український музично-драматичний театр імені Магара відкриває новий сезон прем'єрою, й досить нетиповою для себе. Покажуть сучасну казку-притчу для дорослих «Людожерчик» за однойменною п'єсою канадської драматургині Сюзанн Лебо. Журналіст та фотограф сайту zprz.city побували на прем'єрі.

Читайте також: У запорізькому театрі поставили виставу, квитки на яку розібрали на два покази вперед: фото

Мати та 6-річний син (у виставі грають Наталя Зубік і Костянтин Шадрін) самотньо живуть у лісі. Мама годує дитину овочами, не тримає речей червоного кольору й робить все, щоб не спровокувати прояви, м'яко кажучи, поганої спадковості сина. Його батько, який давно зник, був людожером. І тому перший похід до школи стає для дитини шоком. Глядач теж не відразу розуміє, що не по роках високий першокласник - наполовину людожер.

Щоб стати людиною хлопчик береться пройти три випробування - провести певний час із півнем (до речі, на прем’єрі буде живий птах), вовком та маленькою дівчинкою (по черзі), не завдавши їм шкоди. Формально випробування він пройде, але є нюанси.

«Це не казка, а, швидше, притча про боротьбу людини із самим собою, про силу подолання. У кожному з нас живе людина і звір, і між ними йде вічна боротьба», – пише про «Людожерчика» Сюзанн Лебо.

І взагалі в цій п'єсі можна знайти масу прихованих і не дуже смислів та психологічних асоціацій, наприклад, із важким дорослішанням.

"У Франції цю п’єсу вивчають у шостому класі"

"У Франції цю п’єсу вивчають у шостому класі. Нам було дуже складно зрозуміти, як можна це сприйняти у такому віці. Бо там багато тем: травмовані люди - жінки, шестирічна малеча, психологічні стани", - розповідає головний режисер театру імені Магара, режисер-постановник вистави Тетяна Лещова.

На питання, чому обрали для постановки «Людожерчика», вона відповіла:

"Хотілося знайти цікаву роботу перш за все, для себе, для розвитку, для пошуку нових форм. Класика є класика, у нас є 52 вистави. Й треба було шукати те, що в нас ще не йшло.

Мені дуже подобається форма п’єси Сюзанн Лебо. Як режисер, давно мріяла знайти таку п’єсу, щоб це була казка для дорослих. А будь-яка казка нас навчає.

Так сталось, що до мене одночасно звернулись наші відомі актори Наталя Зубік і Костянтин Шадрин з проханням знайти їм моновистави. А я була у своєму пошуку й вирішила об’єднати їх у цій виставі. Вони дуже професійні, мені з ними легко працювалось.

Гадаю, що у нас з’явиться вистава, не схожа ні на що. Наталю ви побачите не такою, якою звикли бачити. А у Костянтина взагалі складна роль. Зіграти дитину – це вищий пілотаж".

"Такої вистави в нашому репертуарі більш немає"

"Дуже складна роль, тому, що я грав шестирічного хлопчика. Такої ролі я ще не пробував. І взагалі ця вистава дуже складна. Такої вистави в нашому репертуарі більш немає. Й хочу, щоб вона сподобалась глядачу, щоб він правильно її зрозумів", - відмітив Костянтин Шадрін.

Наталя Зубик зізналась, що працювати над роллю було дуже цікаво. На запитання, близька їй чи ні ця роль, відповіла:

"Певно, що кожна мама буває різною. Вона як любить безмежно свого сина, так і може вбити за нього. Думаю, не можна сказати, що ми зовсім різні або однакові. Як у всіх матерів у нас свої історії".

Тетяна Лещова також розповіла zprz.city, що спочатку планували два склади акторів, але «до фінішу» поки дійшов один:

""Інший склад – це наша молодь, Дар’я Александрович і Олексій Маковоз. Трошки важко їм ще охопити цей матеріал. Можливо, досвіду поки немає. Але маю надію, що вони спробують".

Ми також поцікавились, чи буде живий півень на кожній виставі й де його взяли.

«Придбали. Після прем’єри відвеземо до села, де його взяли, й там він продовжить свій звичайний шлях. Далі у нас є два варіанти. Це залучати живого птаха, хоча це важко і нам шкода живність. Або без нього, наприклад, є механічні пташки», - відповіла Тетяна Лещова.

Думки перших глядачів

Любов Ларіна, ВПО (Пологи):

- Акторська гра хороша, артисти чудово зіграли те, що їм запропонували. Вистава вчить нас тому, що, якщо людина потрапляє в безвихідну ситуацію, вона сама повинна прийняти рішення - залишитися їй тим, ким вона була, чи знайти шлях до відродження свого тіла і душі.

Але, як на мене, вистава дуже похмура. Спочатку я подумала, що спектакль про війну. Зараз і так все в темних тонах, ми переселенці, скучили за домом. І хотілося б подивитись щось більш веселе.

Але не шкодую, що прийшла. У театрі я не була дуже давно, з 1975 року, і мені було цікаво побувати тут. А у театрі Магара дуже красиво, урочисто. Справжня театральна атмосфера!

Євген Свєтлов, фотограф:

- Не сподобалося, сюжет похмурий. Не розумію, навіщо потрібно показувати темний бік душі та занурювати людей у щось погане. Чому вчить ця вистава? На мою думку, мистецтво має налаштовувати на творення. З дитиною сюди не прийшов би.

Хоча актори відіграли на сто відсотків, особливо актриса, яка зіграла божевільну матусю.

Світлана Олійник, журналіст, автор цієї статті:

- Це називається катарсис, моральне очищення внаслідок душевного потрясіння чи перенесеного страждання – виходиш і перероджуєшся.

Якщо першу половину вистави я стримано нудьгувала, то з появою на сцені живого півня, тобто з початком випробувань героя, почалося найцікавіше – і за сюжетом, і візуально. Часом дійство викликало асоціацію з мультфільмами однієї з моїх улюблених художниць, шведки Наталі Юрберг – страшною фантазією без жодної моралі під психоделічну музику. В цьому є своя естетика.

Можливо, першій частині вистави не вистачало динаміки, але загалом мені сподобалося. Можливо тому, що, на відміну від Любові та Євгена, я люблю фільми жахів, хорор – вони відволікають мене від кошмарів у житті.

Читайте також: У запорізькому театрі ляльок покажуть яскраву прем'єру сезону