Полян-Пилип Юрик за збірку віршів, сатири і прози «Чхаю на Пупу» став переможцем Всеукраїнського літературного конкурсу творів гумору й сатири імені Петра Гулака-Артемовського

На конкурс збірка потрапила за поданням Запорізької обласної організації НСЖУ. І перемогла!

Полян-Пилип Юрик — український прозаїк, сатирик і гуморист, поет, перекладач, журналіст - свою нову книжку «Чхаю на Пу́пу» презентував у обласній універсальній науковій бібліотеці у сотий день повномасштабного вторгнення російських агресорів в Україну.

Головні «герої» цих гострих і дотепних гуморесок -  вояки загарбницького російського війська та їх президент-терорист володимир путін.

Як повідомлялося в “Українській літературній газеті”, про свою книжку автор розповів коротко.

«Назвав її, переінакшивши Ярослава Галана, в якого є твір «Плюю на папу». Памфлет Пилипа – «на честь» вождя сусідньої держави-агресора, якого він найменував Пу́пою.

Видання відображає погляд автора на деякі постаті й реалії в розрізі російської збройної агресії проти України із 2014 року. Письменник видав книжку власним коштом і нині розсилає її через волонтерів нашим захисникам на фронт для підняття бойового духу, - написала автор статті Віра Середа.\

Пилип розповів, що його книжка має кілька розділів: «До зброї, братове, до зброї!» (лірика й громадянська лірика), «Гострю сатиру, як сокиру», «Свиней – з городу!» (байки) і «Чорні справи чорних виродків» (памфлети). Письменник продекламував вірш «За волю, козацтво!», рядки з якого стали назвою ліричного розділу збірки.

Він розповів, що це – єдиний вірш у книжці, написаний ще 1996 року (всі інші – починаючи з 2014-го). Тоді його побоювались опублікувати навіть найсміливіші в Запоріжжі редактори.

До бою, козацтво, до бою!

Не буде Вітчизна рабою!

Хай ворог загине, але на коліна

Не стане свята Україна!

Один із віршів присвячений рашистській брехні про так званого «старшого брата», яким себе називали росіяни в колишньому СРСР. Коли автор прочитав його – отримав бурхливі оплески глядачів.

І Ярослав відвоював Чернігів

(А з москалем йому не повезло),

Тому орду він знищив, печенігів,

Бо москаля в помині не було.

Потім читав письменник вірші «Україна і Болгарія» (про великоросійський шовінізм), «Волонтерка», «Кінь Сагайдачного» (про взяття запорожцями Москви в 1618 році). До речі, в цій же збірці є ще один вірш, присвячений нашій славній історії – «Конотопська слава» (про переможну битву українського війська під проводом Івана Виговського з московською ордою 1659 року).

– Мені іноді кажуть, що йде війна, а ви смієтеся. Тоді я нагадую таким людям гасло габровців: «Світ не загинув тільки тому, що він сміявся!» Тому й Україна, яка сміється в очі скаженому москалеві-ворогу, ніколи не загине. Вона переможе обов’язково, бо іншого варіанту нам не дано. А моє завдання – додати хоча б краплину сміху в загальну скарбницю, - зазначив гуморист.

У виконанні письменника прозвучали його гуморески «Велике горе» (про смерть Путіна й Медведєва), «Віншування» (побажання Путіну і його банді трибуналу в Гаазі), «Агропорада фермеру» (про те, що орки спалюють трупи своїх загиблих, тому попіл слід використати як добриво), «Вулиця Кутузова» (про те, що цей фельдмаршал спалив саму Москву), «Навіщо вам воля чужа» (майже пародія на російську пісню «Поручик Голицин») та інші.

Джерело: Українська літературна газета