Тиша, зелень і теплиці, в які хочеться повернутися
Наприкінці травня запорізький ботанічний сад переживає не найяскравіший сезон — масове цвітіння дерев та весняних квітів вже позаду, а літні ще не розквітли.
Але саме зараз сад відкривається зовсім по-іншому: без натовпів, без метушні й без черг за фото серед тюльпанів. Натомість — тиша, хвойні алеї, теплиці з тропічними рослинами, декоративні рибки у маленьких водоймах і той рідкісний стан, коли після прогулянки стає дуже спокійно і тепло на душі.
Перше, що кидається в очі — хвойні. Їх тут несподівано багато: різні види ялин, декоративні хвойні форми, які створюють відчуття маленького лісу всередині міста.
Між ними — лавочки, доріжки й тихі куточки, де можна буквально загубитися від людей. І це, як виявилося, один із головних плюсів цього періоду: мінімум відвідувачів і максимум тиші.
Є альтанки, затінені зони, деякі відвідувачі приходять сюди на невеличкі пікніки і проводять час без поспіху.
Але найбільше мене вразили теплиці. Їх тут три — і кожна має свій характер.
Нова велика теплиця зі скляним дахом — це майже тропіки всередині міста. Високі пальми, великі листяні рослини, навіть невелика водойма в центрі. Це місце виглядає як декорація до фільму, і не дивно, що тут часто проводять фотосесії.
Стара теплиця — зовсім інша за відчуттям. Менша, камерніша, більш "домашня". І саме вона мені сподобалася найбільше: невеликий басейн із декоративними рибками, пальми, ліани й відчуття спокою, ніби ти зайшла в інший маленький світ.
Кактусарій — це взагалі окремий вайб: кактуси всіх форм і розмірів, сукуленти, камінці, пісок. І теж є маленький басейн з рибками, тільки меншими, ніж у "старій" теплиці.
І окрема родзинка — коти. Вони там просто є. Спокійно ходять, лежать, займаються своїми котячими справами. Після початку повномасштабної війни тут залишилися тварини, яких не змогли забрати господарі. Вони живуть на території, спокійні й доглянуті, і ніби теж стали частиною цього простору. Деякі з них шукають нові домівки.
У підсумку ботанічний сад зараз — не про "приголомшливе цвітіння". Це про інше: про зелень, тишу, простір без метушні й дуже відчутну турботу людей, які його доглядають.
Раніше ми показували, як виглядає центральний запорізький парк "Дубовий гай" наприкінці травня.
Фото авторки