Бізнес – індикатор ситуації в місті

Туроператор, агенція нерухомості, галерея натурального каменю – фірми –сусіди на першому поверсі будинку в центрі Запоріжжя. Усі вони зачинені. Поїздки тепер зовсім не туристичні, нерухомість під загрозою, а натуральний камінь знадобиться пізніше для великого відбудовування. А поки що бізнес заліг на дно. 


Пересічний запорізький офіс цими днями

Втім, не все так печально. Коли фронт під Запоріжжям стабілізувався, містяни помітили: малий бізнес поволі оговтується  від шоку перших днів війни. Раніше від інших втішилися таким відродженням любителі кави. Їхні улюблені заклади досить скоро не витримали розлуки з відвідувачами і знову відчинилися.

Кава в зернах емоцій

Заходжу до стильної запорізької кофейні.

— Я вас слухаю, — зустрічає мене привітний хлопець.

Насправді це я хочу його послухати, бо прийшов, аби дізнатися, як працюється в умовах війни. Але про справу пізніше. Поки що замовляю кружку зеленого чаю. Тут його виявляється три види. Вибравши найдухмяніший, повідомляю мету свого візиту.

— Ви ставьте запитання, а я розповідатиму і заодно робитиму свою справу, — згоджується цей привітний хлопець, як з’ясувалося – власник кав’ярні Денис. І тут же заходився переставляти коробки.

— А я думав, що робота у вас така: сидіти і чекати клієнта.

— Ми збираємо гуманітарку на тимчасово окуповані території. Здебільшого це продукти, вода. І кава, чай, звичайно.

— Як же доїхати до тих територій?

— Машина може стояти тиждень, а може і за день доїхати.

— А тут, на вільній території, для вас що змінилося?

— Відвідувачів, безумовно, менше стало. Багато поїхали, але частина – на мій погляд, процентів 30-40 — збираються повертатися.

Ціна наших закупок зросла на 15-30%. Кава, приблизно, на 50%. А от чай, як не дивно, зовсім не відреагував на ситуацію.

Склади знаходяться в Києві і в Західній Україні. Через ситуацію в Києві поставки йдуть переважно зі Львова, західних регіонів. А це пально-мастильні матеріали. От «кофеек» зразу і підскочив.

З початку війни ми півтора тижня не працювали. А коли стали зрозумілі кордони зіткнення, стало й зрозуміло, що можна функціонувати. Та й Президент закликав бізнес  почати роботу. Так що ми вчиняємо, власне, як сказав Президент.

— Вибачте, а прибуток маєте?

— За прибуток не доводиться говорити. Прибуток у нас, сказати б, людський. Радісно зустріти відвідувача, бачити, що він нікуди не поїхав, що люди лишилися. І це приємно.
Ми спілкуємося з колегами на тимчасово окупованих територіях – і там пробують працювати. Люди і там приходять попити кави. Приходять, бо відволікаються, щоб не злетіти з котушок.

— Там хоч за гривні, не за рублі, відволікаються?

— Усюди гривні. Питання про щось інше навіть не ставиться.

А знаєте, що для нас тепер найхимерніше? Кондитери припинили свою діяльність.

Спочатку в них були проблеми з доставкою, а тепер їм невигідно працювати. Електроенергія, робота потребують витрат, а попиту на кондитерські вироби немає.

Хоча влада лояльно ставиться до бізнесу.

(Стоп! Я, здається, став свідком знаменної події. Либонь, вперше в історії України бізнесмен не скиглить через владу, не нарікає на владу, не обурюється владою, не вимагає від влади. Ба більше, він констатує підтримку влади). 

Та десерти — не найактуальніша тема. Тож вибір ласощів у нас тепер дещо обмежений.

— Нам хочеться солодким заїсти стрес, але хочеться й гроші поберегти на щось важливіше.

— Так. Ось у нас поруч тату-майстер працює…

— О, цікавий варіант бізнесу у форс-мажорі. Поговорю ще з цим тату-майстром.

– Його зараз немає на місці. Але я вам скажу, що він розповідає. Багато хто хоче зробити тату й зараз, відклав гроші на нього. Але непевне майбутнє утримує від тату – раптом ці гроші знадобляться на невідкладні потреби.

Ця непевність часом виливається у незбагнені речі. Було попервах, заходжу до магазину – і не бачу соку. Його взагалі немає. А знайомий постачальник телефонує і каже: поставки можливі, усе працює, чому немає соку, пояснити не можу.

«Війна – це перерозподіл ринку», — говорить мій приятель. Може, саме тому в магазинах замість середнього сегмента переважає тепер сік підвищеного класу і консерви преміумкласу.

— Може, те, що подешевше, просто змели з полиць?

— Але ж алкоголь чомусь не змели?

(На цьому майже філософському запитанні я допиваю свій чай і цікавлюся, скільки з мене. Відповідь приємно дивує і спонукає пошукати поглядом банку з псевдодотепним написом «На море» тощо. Але її немає).

— Найкращі чайові для нас – це коли ви прийдете знову, — пояснює Денис.
Обов’язково прийду, Денисе. Цей ваш достойний принцип нехай заробить на мені. 

У логістиці собака заритий

Заходжу до зоомагазину. Ні песика, ні котика у мене немає, тому без зайвих слів про кастрацію і кліщів представляюсь журналістом.   

— Я розповідатиму і паралельно займатимусь своїми справами, — продавчиня Валентина починає розмову так само, як і власник кофейні Денис, — Для нас ціни змінились через логістику, за доставку доплачуємо, — говорить Валентина, прибираючи коробки з-під товару. – А от асортимент не змінився, навіть розширився.

Собаки, які звикли до певного корму, зараз можуть годуватися ще краще.

— Звідкіля везете цей розширений асортимент?

— З усієї України. Ситуація впливає так, що не могли замовити, скажімо, в Харкові. Київські корми є в Дніпрі.

— А закордонні?

— Ми напряму із закордонними виробниками не працюємо. У них є свої представники, ми у них робимо замовлення.

Стояла певна проблема з кормом «Клуб 4 лапи»  — те, що лишалось, розібрали, не було чим замінити.

Однак я вам скажу: незамінних кормів немає. Якщо тварина звикла до певного корму, то його завжди можна замінити іншим, навіть кращим.

Про собачок, котиків ми піклуємось. Вислухаємо усі ваші побажання і підберемо що треба на будь-яку примху.

От з ветеринаркою (кормом для недужого улюбленця) трохи складніше. Але не з усією – для тварини з проблемною підшлунковою, наприклад, можна знайти альтернативну поживу.

— Що з цінами?

— Корм для собак малих порід зі 197 гривень/кг здорожчав до 211. Баночка паштету для котів (85 грамів) була 30 гривень, тепер 35.


Полиця запорізького зоомагазину

Але якби і не було війни, товар подорожчав би все одно. Постачальники попереджали нас, що ціни зростуть – усе ж дорожчає, не лише зоотовари. А через війну сталося так, що ціни лишилися ті самі, а доставка ускладнилася. Звідси і здорожчання.

— Бачу, у вас і живий товар є.

— Тварин не купують. Хіба що хом’яків беруть, аби відволікти дітей, вони ж тепер вдома.

Багато хто від’їхав, залишивши улюбленців волонтерам. У мого знайомого є хаскі, так він ще й вічарку взяв. Його близькі від’їжджали, куди ж її дівати.

У нас тут були ще шиншили, морські свинки, папуги. Коли все почалося, тривоги ці, ми три дні не могли сюди виїхати. У нас є магазини і в інших районах Запоріжжя, то ми до них звідси перевезли тваринок. Туди хоча б пішки можна прийти – погодувати, прибрати. Бо коли сирени, їздити у цей магазин далеко і проблемно. Тож перевезли підопічних в інші свої точки – у пішій доступності для нас.

А тут залишилися хом’ячки і щурики. Коли були довгі комендантські години – клали їм більше корму, води – і зачиняли. А що робити.


Хом’ячки і щурики лишилися на своєму місці. Але хлопчиків і дівчаток розділили, аби не робили дітей у цей непростий час

Під каблуком партнерів

Заходжу в ательє з ремонту взуття. Ну, не ательє, а так, комірка. Протягую штиблети зі стоптаними підборами.


Майстер Валера робить на них якісь свої помітки і називає таксу: «150 гривень».
Чесно кажучи, я чекав більше.

— Клієнтів поменшало? – питаю.

— Поменшало, — згоджується Валера. – Виїхали до Польщі, Німеччини.

— А з матеріалами як?

— Здорожчали. Вони надходять з Туреччини, Польщі, Китаю.

— В оцю комірку прямо з Туреччини?

— Ні, закуповуємо в магазинах. Купуємо ще зі старих запасів, а вони вже ціну підняли.

Тюльпани назавжди

Підходжу до стихійного продавця квітів.

— По чому тюльпани?

— 10-15 гривень штука. Цибулина – 5 гривень.



— А бізнес як просувається?

— Це не бізнес, це хобі. Я маю роботу, але подумав: хай і моє захоплення приносить гроші.

— І приносить? Під час війни.

— Гіацинти продаю за 40 гривень горщик. Минулого року йшли за 50-60. Цикламени — за 80-100 гривень. А було 100-220.

— Покупці є?

— Люди все одно народжуються, закохуються, женяться — незважаючи ні на що.
«А ще перемагають», — нагадаємо ми собі.

Фото автора