Як історики знайшли на Хортиці могилу першого запорізького переселенця-менноніта
Могила меноніта Якоба Гепнера (1748-1826), який став першим переселенцем у наше місто, довгий час вважалася загубленою.
Нагадаємо, що меноніти прибули до Олександрівська на запрошення Катерини Другої. 22 березня 1788 року Якоб Гепнер та перші сім родин протестантів-менонітів з Північної Польщі вирушили на Схід і в липні 1789 року досягли долини річки Верхня Хортиця.
Представник Катерини Другої обрав Гепнера як одного з делегатів до імператриці для обговорення цього питання. Якоб Гепнер став першим менонітом, який побачив Хортицю. І був похований на цьому острові у 78-річному віці.
Читайте також: На острові Хортиця зберігся єдиний повністю вцілілий будинок менонітів - цікаві факти від місцевого жителя
У 1973 році надгробки з могил Якоба Гепнера та його молодшого сина вивезли до Канади, а місце поховання загубилося у буйних чагарниках та побутових відходах.
Але влітку 2020 року співробітникам Національного заповідника "Хортиця" Максиму Штатському та Дмитру Кобалії з іншими колегами вдалося знайти могилу першого переселенця та фундамент від пам’ятної стели.
Чотири роки тому співробітники заповідника «Хортиця» розпочали розчищення місця поховання Гепнера. Попередньо провели пошукові заходи, зібрали інформацію.
Майже детективна історія
Завідувач відділу охорони пам'яток історії, археології та природи Національного заповідника "Хортиця" Дмитро Кобалія розповів на своїй сторінці у фейсбуці майже детективну історію з втраченою могилою.
"Взимку 2020 року я з великим подивом з'ясував, що питання з могилою засновника менонітської колонії на Хортиці, як і всіх інших колоній на півдні України, Якова Гепнера, все ще не закрите", - написав Дмитро Кобалія.
Він розповів, що Яків Гепнер, без жодного сумніву, історична особистість, яка дуже вплинула на розвиток Запорізького краю. Разом із Йоганом Барчем вони були тими двома посланцями, яким вдалося домовитися з російською імператрицею про переїзд на нові для них південноукраїнські землі.
Гепнер оселився на Хортиці наприкінці XVIII століття. Він прожив тут довге та повне праць життя. (На сторінці Національного заповідника "Хортиця" розповідають, що він був засланий до Сибіру, звідки повернувся лише у 1801 році завдяки амністії). Подружжя Гепнерів померло майже одночасно, і після смерті 1826 року їх поховали на своїй ділянці за межами цвинтаря.
1890 року, до сторіччя виходу з Пруссії, на могилах обох «депутатів» Гепнера та Барча поставили однотипні обеліски. Пізніше, після смерті сина, теж Якова, того самого, що показував Хортицю Дмитру Яворницькому, а потім його дружини, на місці старої могили з'явилася ще одна стела.
До середини минулого століття місце поховання сильно заросло, проте обеліск продовжував підніматися на своєму місці, залучаючи невдах туристів. З'являлися тут і нащадки хортицьких менонітів.
Так тривало до 1973 року, коли канадські меноніти змогли переконати комуністів у необхідності переміщення всього комплексу до Канади. Пам'ятники відвезли до Манітоби.
"Але цікаве інше. Як з'ясувалося, самі останки перших поселенців ніхто не вивіз, могили залишились на своєму місці. Для нас це стало цілковитою несподіванкою. Причини, через які могили були кинуті без надгробків, незрозумілі й донині.
В результаті, таке значуще для заповідника місце збереглося, але виявилося без належного догляду та охоронного статусу. З цього і розпочався наш проєкт. Ми вирішили відновити історичну справедливість і повернути Гепнерам не лише надгробки, а й заслужену повагу", - повідомив Дмитро Кобалія.
Як проходили пошуки
Як знайшли могилу, про це у 2020 році мені розповідав старший науковий співробітник Національного заповідника «Хортиця» Максим Штатський, який брав активну участь у пошуках могили першого запорізького менноніта-переселенця:
"Занедбана могила знаходилася на схилі балки Ганнівка, біля центрального цвинтаря, біля Хортицької національної навчально-реабілітаційної академії. Насправді ми приблизно здогадувалися. І місцеві рукою вказували у бік, де ймовірно похований Гепнер. Ми озброїлися схемами, фотографіями, картами, спогадами. Фото здобули у місцевих жителів, у Канаді, у запорізьких гідів — та багато де.
Коли прийшли на місце, там поклади сміття були — в людський зріст, чагарники, дрова. Але ми з Дмитром Кобалією "загорілися". Власне, він і "піддав" енергію в цю справу. Запросив ще трьох працівників заповідника. І ми у десять рук за робочий тиждень усе розчистили, всі роботи проводили вручну. А там фундамент від стели. Так і знайшли покинуте місце поховання".
На жаль, у цьому році Максим Штатський загинув, захищаючи Україну. Але встиг багато зробити з дослідження історії менонітів у Запоріжжі. Максим Штатський був у заповіднику одним з головних (і точно самим натхненним) знавців теми менонітів і спілкувався з цього приводу, у тому числі з їх нащадками та спеціалістами за кордоном.
У заповіднику "Хортиця" повідомили, що на місці поховань Якова Гепнера та його молодшого сина встановлені повномасштабні копії надгробків.
А також писали, як цікаво та культурно провести у Запоріжжі вечір п'ятниці та вихідні - афіша.
Фото зі сторінок у фейсбуці Національного заповідника "Хортиця" та Дмитра Кобалії
