Історія трьох братів, які з перших днів повномасштабного вторгнення стали на захист країни
Троє братів з Прикарпаття пішли захищати Україну з перших днів повномасштабної війни, вже понад рік їх батальйон боронить країну на одному з найгарячіших напрямків – Запорізькому. Про історію трьох братів розповіли у 102-й окремій бригаді Сил тероборони ЗСУ.
Читайте також: Росіяни обстріляли з артилерії прифронтове село на Запоріжжі - поранена жінка
25 лютого троє молодих братів з Івано-Франківщини Іван, Дмитро та Андрій Марковецькі добровільно доєднались до Сил оборони України. Їх позивні Аскольд, Лютий і Гектор. Старшому братові 29 років, а молодшому – 23. Троє хлопців є істориками за освітою.
Брати служать у 75 батальйоні 102 бригади ТрО Івано-Франківщини. 26 квітня цього року в результаті артилерійського обстрілу позицій, виконуючи бойове завдання, Іван отримав тяжке мінно-осколкове поранення та важку контузію. На жаль, унаслідок обстрілу захисник втратив праву ногу.
Молодші брати Дмитро та Андрій продовжують боротьбу з окупантами на півдні. Старший брат Іван проходить реабілітацію.
У зону бойових дій батальйон вирушив 24 квітня 2022 року. Спочатку бригаду «знайомили» з фронтом. Тероборонівці з Франківщини тримали переважно треті лінії оборони у Дніпропетровській та Донецькій областях.
Читайте також: Росіяни безуспішно намагаються відновити втрачене положення в районах Роботиного та Вербового - як проходить контрнаступ
Наприкінці червня 2022 року бригада прийняла першу лінію оборони на Запорізькому напрямку. Іван разом із братами на Запоріжжі провоював майже рік. Останні тижні на фронті він навчався керувати БПЛА. У квітні брати отримали кількаденну відпустку, а після повернення на передову вже на наступний день Іван отримав тяжке поранення і втратив ногу.
«Вдосвіта 26 квітня нас п’ятеро поїхали на «еспешку», яка знаходилась у посадці за 600 метрів від ворожих позицій. О 12:20 я почув два виходи 80-мм міномета з їхньої сторони. Добре чув, як пролітає перша міна, а потім в очах потемніло… Болю не було. Коли я прийшов до тями, обмацав себе – побачив, що стирчить кістка, накладений турнікет, а ноги немає. Я пам’ятав про два виходи, але не вірив, що приліт був саме у мій окоп. Крові теж не було, бо мене сильно обпекло. Певну кількість осколків взяв на себе автомат, у якому вцілів тільки глушник. Приплив адреналіну був настільки, що я вхопив палицю з бруствера і пробував встати», – розповів захисник.
Далі – тяжка і небезпечна евакуація, адже окупанти продовжували обстрілювати наші позиції. Майже кілометр на носилках побратими несли Івана до пункту евакуації.
Близько трьох днів захисник провів без свідомості у госпіталі в Запоріжжі. Лікарі казали, що й самі не сподівались, що він опритомніє.
Читайте також: Окупанти посилили обшуки на тимчасово окупованих територіях Запорізької області - що шукають
Вже другий місяць боєць проходить реабілітацію, він вже може стояти на лівій нозі, переміщатись за допомогою милиць і готується до протезування. Наприкінці липня під час відвідування закладу Президент України Володимир Зеленський нагородив Івана Марковецького орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Якщо правильно психологічно себе налаштувати і ще трошки докласти зусиль, то все вийде. Лише не опускати руки і не впадати у відчай. Те, що трапилось, уже не зміниш. Треба рухатись уперед», – наголошує захисник.
І додає, що найкращими «психологами» для нього є книги. Як і раніше, Іван багато читає. Окрім історичних романів, читає книги про духовний саморозвиток.
«Страх – це найперше вибір. І сила якраз полягає в тому, щоб подолати свій страх. Як пише американська психологиня Едіт Егер, яка пережила Голокост, ніхто не може уникнути страждань у своєму житті, але кожен має вибір, як вийти з таких ситуацій – як жертва чи той, хто вцілів».
Раніше ми повідомляли, що в Мелітополі продовжують викрадати людей.
