Диктатура в піар-екстазі не гальмувала
8 лютого 1950 року в Запоріжжі, Мелітополі й Бердянську стартували специфічні лижні переходи.
Команда дніпробудівців через Верхню Хортицю, Розумівку, Канівське й далі вирушила на лижах у 100-кілометрову дорогу (сьогодні, 8 лютого 2024 року, у світлі наших останніх зим, така мандрівка видається повною фантастикою). Динамівці стали на лижі та взяли курс на Комишуваський, Оріхівський і Василівський райони.
І все заради прийдешніх виборів до Верховної Ради СРСР (12 березня 1950 року).
Замітку про політичне турне засніженим запорізьким степом дали в газеті «Большевик Запорожья». Лижники мали відвідати сільські виборчі дільниці, провести з колгоспниками бесіди про голосування. Ідеологічне навантаження походів мало й цілком реальну вагу: дніпробудівці, приміром, захопили з собою у подарунок колгоспним агітпунктам понад 600 книг — політичну, художню, спортивну літературу.
Читайте також: Шведська погода: запоріжці XX століття дивують нас своїми зимовими справами
А всього в Запорізькій області в лижні піар-походи тоді вирушили 16 команд. Загальна довжина їхніх маршрутів становила близько 1500 кілометрів.
Щоправда, за тиждень до того газета «Большевик Запорожья» бідкалася, що у Великому Токмаку не купити ані лиж, ані ковзанів — у магазинах їх немає. Але ж це така дрібниця в порівнянні зі світовою революцією.
Читайте також: Майже сотня прапорів - на в'їзді до Оріхівської громади розширили пантеон захисників Запоріжжя (фото)
Передвиборча джинса в газеті «Большевик Запорожья» 1950 року. Директор Андрівської середньої школи Бердянського району Євдокія Постникова балотувалася тоді в депутати Верховної Ради СРСР аж на третю каденцію. До того вона вже була депутаткою першого (1937) і другого (1946) скликань. Не від провідної ниньки партії, як може здатися з першого погляду на заголовок публікації. Але також від монобільшості, яка тоді називалася блоком комуністів та безпартійних — 99,7% голосів на виборах 1950 року.
Радянська влада не соромилася агітувати прямо на виборчих дільницях і прямо в день голосування. На цьому фото той самий 1950 рік, теж вибори, але вже до місцевих рад. Дільниця в 9-й запорізькій школі: Південне селище, вулиця Степова. Меланія Соловйова опускає бюлетень до виборчої урни, а на урні - профіль лідера політичного блоку. Куди вже далі!
А це – перші після німецько-радянської війни вибори до Верховної Ради СРСР. 1946 рік. Голосує зірка каменярської справи Порфирій Дегтяр. Шкода, що не видно на його руці золотого годинника. Порфирій тесав камінь ще на спорудженні Дніпрогесу. Потім через його руки пройшли базальт і граніт для Будинку уряду Вірменської РСР, театру опери та балету в Єревані. Згодом була робота з мармуром на будівництві люксового санаторію в кисловодську, внуковського аеропорту в москві. Воював Порфирій Дегтяр з фашистами. Війну закінчив у Берліні, де після перемоги долучився до зведення меморіалу полеглим радянським воїнам. За цю роботу його й відзначили золотим годинником.
І знову Дніпрогес, тепер уже відбудова. Тут Порфирій, за його словами, облицював вірменським рожевим туфом «десь так тисячі три кубічних метрів стін».
Та повернімося до світлини, на якій голосує каменяр-віртуоз. А там – чергове дно радянської демократії. Постать лідера блоку комуністів та безпартійних знову неухильно давить на виборців.
Далі перед нами знімок, зроблений на початку 1950-х років. Вибори на дільниці, розташованій у Запорізькому гідроенерготехнікумі.
З висоти сьогоднішнього дня вкотре бачимо політичну дикість – портрет лідера все того ж одного-єдиного блоку біля виборчих скриньок.
Читайте також: Прибули для проведення виборів - на окуповані території Запорізької області завезли росгвардію
Крім комуністичної, ніяких партій у СРСР не існувало. А отже, ніяких опонентів – усе було зачищено. Вибори без вибору. «Не совсем демократия, это дорогостоящая бюрократия», - гадаєте, це про совок?
Може бути, але сказано про прийдешні вибори президента в сусідній з нами країні. Країні, яка й через 70 років після смерті Сталіна намагається знищити Україну і загнати нас у стійло диктатури. А не виходить – лижі не їдуть.
Фото: архів редакції, архів Тамари Горшарик, архів Лідії Чирви
Титульне фото: радянський плакат «Займайтеся лижним спортом!». 1948 рік
