Малокатеринівка на Запорізькому напрямку живе під постійними обстрілами - мешканці залишаються без світла та води
Малокатеринівка — село за п’ять кілометрів від фронту на Запорізькому напрямку, колись тут мешкало понад 3,4 тисячі людей, нині — менше сотні. Про це повідомляється на сайті Укрінформ.
Читайте також: Загиблі та поранені - Запорізьку область накрили майже 400 ворожих ударів
Життя місцевих стало боротьбою за безпеку: світла і води немає, магазини працюють уривками, а FPV-дрони й керовані авіабомби влучають щодня. Постійно сигналізує «цукорок» — прилад, який фіксує небезпеку з повітря.
Поліцейські офіцери громади Сергій Волик і Дмитро Молдован супроводжують людей у безпечні райони, евакуюють сім’ї з дітьми та допомагають у надзвичайних ситуаціях.
«Люди звертаються із проханням допомогти виїхати, особливо родини з дітьми. Іноді приїжджають до села, щоби приглянути за хатою, а обстріли починаються — доводиться рятувати», — говорить Дмитро.
Сам Дмитро родом із Мелітополя. Під час окупації він із родиною виїхав до Запоріжжя та перевівся в Кушугумську громаду. «Рішення далося важко. Мої батьки залишилися в Мелітополі, але мені не можна було залишатися. На блокпостах перевіряли чоловіків дуже прискіпливо», — згадує офіцер. Він постійно підтримує зв’язок із мешканцями та допомагає у критичних випадках. Так, два тижні тому через влучання дрона у Малокатеринівці поранено жінку — Дмитро організував її евакуацію та доставку до лікарні.
Жителі виживають, як можуть. Продавчиня Наталя, яка щодня працює у кіоску посеред порожніх вулиць, каже: «Грітися ніяк. Беру термос із гарячою водою з дому. Коли чую FPV-дрон — ховаюся в погріб».
Люди бояться пересуватися селом, а транспорт майже не курсує. Світло й вода відновляться лише тоді, коли дозволить безпекова ситуація.
За словами Сергія Волика, село постійно під загрозою через FPV-дрони, КАБи та артилерію. Він уже кілька разів евакуював свою матір, тещу та родину: «Найстрашніше — втрачати людей, особливо дітей».
Внаслідок підриву Каховської ГЕС Каховське водосховище висохло, на його місці виріс ліс, а село залишилося без води та страждає від пожеж через обстріли.
Попри небезпеку, життя у селі триває завдяки мужності поліцейських, волонтерів та самих мешканців. Кожен день для них — це баланс між страхом, обов’язком і надією, що завтра буде трохи спокійніше.
Раніше ми повідомляли про те, живуть люди у прифронтових Степногірську та Приморському (фото)
