У галереї «Zaporizhzhia Biruchiy Art Centre» Центру сучасного мистецтва презентували виставку криворізької художниці
1538 градусів Цельсію - температура плавлення заліза. Ця цифра стала назвою виставки художниці Оксани Жарун про трансформацію матеріалів в металургії при збільшенні температури, як символ посттравматичного зростання та витримки людей, зокрема, запоріжців. Сама художниця - з Кривого Рогу, вона місяць жила в артрезиденції «Башта Гуліча» у Запоріжжі й створювала проєкт про наше місто. Оксана стала першою художницею в цій новій резиденції.
Читайте також: Побачити, як виглядає українська душа - у Запорізькому обласному художньому музеї вперше працює віртуальна виставка
На презентації виставки «1538», яка вчора ввечері відкрилась у галереї «Zaporizhzhia Biruchiy Art Centre» Центру сучасного мистецтва, побувала журналістка zprz.city.
Від шихти – до агломерату, чавуну і сталі
Експозиція умовно складається з трьох частин. Головна – інсталяція з кістками «1538», яка і дала назву виставці. Поруч представлені компоненти шихти: залізна руда, кокс і вапняк, які потім переплавляються на агломерат, а при вищих температурах - на чавун і на сталь, стаючи все міцніше. Саме з цих матеріалів зроблена інсталяція – кістки з агломерату, чавуну і сталі, яка одразу привертає увагу.
Серія графіки «Морфологія рослин» присвячена прогулянкам художниці по Запоріжжю, де вона фотографувала рослини, їхні корені, гілки, а потім творчо переосмислювала в малюнках. Які саме вулиці вона відвідувала - ця інформація є на табличці на виставці. Взагалі ця серія про травми і відновлення.
Триптих «Світло» з гравіюванням на сталевих листах 700-річного Дуба і жолудя символізує пам’ять, втрати, наступність поколінь і надію. Під різним кутом огляду або при різному налаштуванні світла тендітне зображення виглядає трохи інакше. Тому робота отримала назву «Світло».
Про це, а також про інші подробиці про виставку, творчість і враження від Запоріжжя Оксана Жарун розповіла zprz.city.
- Оксана, розкажіть, будь ласка, яка концепція виставки «1538»?
- Вона пов’язана з людьми, але через образ металургії, металу. Компоненти шихти - залізна руда, кокс і вапняк – це як різні люди, різні ідентичності, що проходять випробування і стають все сильнішими. Кожен раз температура все збільшується – від агломерату до чавуну і сталі, і матеріал все міцнішає.
Так і люди. Три основні етапи – 1991, 2014 і 2022 роки. Це роки вагомих і важких випробувань, які проходили українці й запоріжці у тому числі але після того ставали сильнішими.
І всі інші роботи виставки підтримують цю ідею проживання якихось травм і життя з ними.
- Ви їхали у Запоріжжя з готовою ідеєю?
- Проєкт народився у Запоріжжі. Я їхала з ідеєю кістки з агломерату, тому, що перше, що я прочитала про Запоріжжя у Вікіпедії, що це центр агломерації. і агломерація та агломерат мені поєдналося, бо агломерат з латинської це – сплавлення, поєднування. Я подумала, що Кривій Ріг – це залізна руда, Донеччина – це вугілля. І Запоріжжя, яке знаходиться між ними, сплавляє все до купи й створює метал. Тому я їхала з цією ідею, вона розвинулась у цілу виставку.
- А як і з якого зразка ви робили кістки?
- Робила не тільки я, а й фахівці Запоріжсталі, допомагали й співробітники Запорізького ливарно-механічного заводу. На Запоріжсталі надали матеріали для шихти та сталеві листи для гравіювання – їх зробили тоншими, ніж зазвичай для виробництва.
Одну кістку робила я сама – з агломерату з епоксидною смолою (напівпрозора. – Ред.). А з чавуну та сталі через дуже високу температуру плавлення їх виливали ливарники, попередньо створюючи модель. У якості зразку я надала їм органічну кістку - телячу, з ринку. А вже з неї робили модель на комп’ютері, вирізали на станку з пінопласту і за своєю технологією відливали.
Художниця з хімічним ухилом
- Чому в якості назви виставки ви обрали температуру плавлення саме заліза?
- Тому, що залізо – це складова сталі. Але температуру сталі дуже важко конкретно виміряти й надати, тому, що вона різна на різних підприємствах. А температура заліза – стала.
- Звідки ви це дізнались, були на екскурсії на Запоріжсталі?
- Вчилась на "коксохімії", за спеціальністю я хімік-технолог та інженер. Мені близька ця тема. До речі, в інституті я познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком, він вчився на металургії, тому у мене були консультації.
А на Запоріжсталі я побувала, мені дуже сподобалось. Це було схоже на феєрверк, все так блищало. Метал стукав сам по собі, й це було, як музична скринька. І цікаво це побачити наживо, тому, що я вчилася в дотичній сфері. Теоретично розумію, що за чим іде, але побачити масштаби – це зовсім інше.
- Ви не працювали за спеціальністю?
- Збиралась, в коксохімічну лабораторію на підприємстві в моєму рідному місті, Кривому Розі. Але відтермінувала роботу на пів року і за цей час дуже сильно виросло моє творче життя. Тож, поки не повертаюсь, але ще планую.
- А що основне у вашій творчості?
- Часто говорю, що я мультимедійна – можу створювати й графіку. І живопис, і якісь об'єкти, як оці кістки. Але зараз, в основному, працюю з індустріальними матеріалами, такими, як вугілля, кокс, залізна руда. Я їх перетираю, створюю з них фарби й можу щось з ними зробити.
І зараз через війну, через пошук ідентичності, свого коріння дуже багато працюю з темами культурної пам’яті, міжпоколіннєвої травми, індустріалізації, Голодомору.
- Є на виставці роботи з фарбами з індустріальних матеріалів?
- Ні, тут представлені самі матеріали в кістках і в складових шихти. А серію «Морфологія рослин» малювала тушшю.
«Запоріжжя - це люди, які люблять життя і дуже хочуть жити»
- Чи були ви раніше у Запоріжжі і яке найяскравіше враження від міста?
- У Запоріжжі я побувала вперше і до цього у мене були дуже такі примітивні уявлення про місто – козаки, Хортиця і все. Тому, коли я потрапила сюди, то відкривала місто по новому.
Найяскравіше враження? Я була в артрезиденції влітку, стояла спека. Коли я перший раз пішла на Дніпро, то потрапила під дуже сильну зливу з градом. Я прийшла на Центральний пляж і там не було, де сховатись, я промокла. Але це дуже яскравий позитивний спогад, було стільки емоцій.
Взагалі сподобалась дотичність, доступність до великої води, до Дніпра. Для людини, яка живе у Кривому Розі, мати таку велику річку, простір, як у Запоріжжі – це чудово.
Якщо казати про візуальні враження, то дуже сподобався проспект Соборний – наскільки довгий, наскільки збагачений різноманітною гарною архітектурою від Олександрівського району до Соцміста.
І ще у Запоріжжі дуже значний розвиток культури.
- А які враження від людей?
- Для мене Запоріжжя - це люди, які люблять життя і дуже хочуть жити. Мабуть, через присутність і відчуття тиску від фронту, який дуже поряд. Вони дуже намагаються проживати це життя: гарно одягаються, кудись ввечері виходять. І мабуть, по іншому подивились на своє місто, яке раніше недооцінювали. Зараз Запоріжжя займає більше місце в їхньому серці.
- Так, те, що можеш втратити особливо любиш...
Враження від виставки перших глядачів
Викладач Запорізької дитячої художньої школи, художник стріт-арту Hello:
«Класно! Мені загалом сподобалась графічна естетика, використання якихось технічних позначок, інженерних штук, які інтегровані в художнє зображення. Проєкт частково пов'язаний з металургією – метаморфози, залізні кістки… Цікаво».
Анастасія, SMMниця департаменту з питань ветеранської політики Запорізької міської ради:
«Я взагалі люблю виставки. Дуже цікаво, що на цій виставці є символи – метал, дерева. І в картинах можна побачити знайомі пейзажі, наприклад, Запорізький дуб. Напевне, найбільше запам'ятались металеві кістки, співавтором яких є Запоріжсталь. Цікаво, що виставка називається «1538» - температура переплавлення металу. І це таке порівняння зі змінами у житті, з перевтіленнями. Показано як в простих речах відображується наше життя».
Приходьте у галерею «Zaporizhzhia Biruchiy Art Centre» ЦСМ
Zaporizhzhia Biruchiy Art Centre працює з середи по неділю, з 10.00 до 19.00.
Під час повітряної тривоги галерея зачинена для відвідувань.
Адреса: проспект Соборний, 145 (зупинка "ТЦ "Україна", поряд з кінотеатром імені Довженка).
Виставка «1538» Оксани Жарун працюватиме орієнтовно до 7 грудня.
Вхід безплатний.
Телефон для довідок 050-424-20-54.
Виставка відбулась за підтримки Запорізької міської ради та департаменту культури і туризму ЗМР у співпраці з Міжнародним симпозіумом сучасного мистецтва BIRUCHIY contemporary art project та Запоріжсталі.
Ми писали, що у галереї ЦСМ (просп. Соборний, 151) до 3 грудня можна подивитись виставку "Так близько, що майже можна доторкнутись" колективу "Назва змінна / Variable Name" (об’єднання українських художниць та кураторок Валерії Карпань (Київ) та Марини Мариніченко (Київ/Запоріжжя), створена за підтримки PinchukArtCentre (Київ).
А в муніципальній галереї "Запоріжжя" ЦСМ (б. Центральний, 3) до 23 листопада працює виставка дитячих малюнків «Кольори мрій».
Також ми писали, як цікаво і культурно провести час у Запоріжжі у найближчі дні - афіша.
