Арттерапія, дихальні практики і спільна підтримка: у Запоріжжі стартував проєкт для родин зниклих безвісти
У Запоріжжі відбулася перша зустріч групи психологічної підтримки для матерів і батьків, чиї рідні зникли безвісти за особливих обставин. Ініціатива реалізується в межах проєкту "Ми думаємо про Вас. Ми знаємо, що Ви є" від ГПО "Егіда-Запоріжжя" та покликана створити безпечний простір для людей, які живуть у стані так званої невизначеної втрати.
Невизначена втрата — один із найскладніших психологічних станів, адже поєднує біль, надію, очікування та неможливість поставити крапку. Саме тому формат групової підтримки стає важливою опорою для тих, хто роками чекає звістки про рідних, каже психологиня та терапевтка Ольга Опілат.
Перша зустріч пройшла у теплій, довірливій атмосфері. Учасниці працювали з психологинею через арттерапію, медитацію, дихальні та тілесні практики, а також ділилися власним досвідом у колі людей, які проживають подібну реальність.
Психологиня та терапевтка Ольга Опілат розповіла, що з початку повномасштабної війни працює з групами підтримки для жінок, родин військових і ВПО, однак група саме для батьків зниклих безвісти — перша у її практиці.
"Робота з невизначеною втратою має свою чітку специфіку. Це зовсім інший досвід горювання, ніж той, до якого ми звикли. Тут немає завершення, немає підтвердження втрати, немає точки, яку можна поставити. Людина постійно живе між надією і болем, між очікуванням і реальністю, яку важко прийняти. Саме тому цей стан часто є одним із найважчих для психіки.
Я проходила спеціальне навчання з роботи з невизначеною втратою, адже стандартні підходи тут не завжди працюють. Дуже важливо не занурювати людину у постійне проговорювання травматичного досвіду, а допомагати знаходити внутрішню опору, стабілізацію та ресурси, які дозволяють жити далі", — зазначає психологиня.
За її словами, під час першої зустрічі її приємно вразила внутрішня стійкість учасниць:
"Під час першої зустрічі ми багато працювали з тілом, диханням, використовували арттерапевтичні та стабілізаційні практики. Це необхідно, щоб нервова система могла хоча б трохи заспокоїтися, а людина відчула ґрунт під ногами. Якби ми лише проговорювали кожну історію детально, емоційне навантаження було б надмірним.
Мене приємно вразило, наскільки учасниці цієї групи є внутрішньо стабільними, попри той надзвичайно складний досвід, у якому вони живуть. Я побачила, що навіть у такій реальності люди знаходять механізми рухатися вперед і не застрягати у своєму болі. Це викликає велику повагу", - каже Ольга Опілат.
Одна з учасниць групи, Світлана, понад півтора року чекає на звістку про сина Олександра, який зник безвісти на Донеччині.
Жінка каже, що рішення долучитися до групи стало важливим кроком.
"Я чекаю на свого сина. Його звати Олександр. Він зник безвісти понад півтора року тому — у 2023 році, на Донеччині. Ми шукаємо, чекаємо і продовжуємо сподіватися.
Спочатку мені здавалося, що я можу впоратися з усім самостійно. У перший період я не відвідувала такі заходи. Тоді я ще могла триматися сама. Але з часом емоційний стан почав накривати все життя: плани, напрямки, звичний ритм.
Я зрозуміла, що самій вибратися з цього дуже важко. Якщо просто закритися в собі, молитися й думати, що з усім впораєшся без допомоги — це не працює. Живе спілкування з психологами, участь у таких групах — це зовсім інше", — ділиться вона.
За словами Світлани, участь у таких зустрічах допомагає проговорити власні думки, почути інший досвід і знайти нові способи підтримки себе у щоденному житті.
"Тут я можу виговоритися, почути свої власні думки вголос, поспілкуватися з жінками, які переживають подібний досвід. У кожної своя історія — хтось чекає вже чотири роки, у когось інші обставини, але спільне все одно є. І завжди можна почути щось нове, щось важливе для себе.
Також дуже допомагають практики, які пропонує психологиня. Вони реально працюють.
Щодо оточення — більшість людей підтримують, але не всі можуть зрозуміти. Є ті, хто живе у своєму світі й по-іншому сприймає мою наполегливість у пошуках сина. З часом я навчилася просто триматися від таких людей осторонь", - каже Світлана.
Організатори планують проводити зустрічі регулярно — орієнтовно раз на місяць, а також формувати окремі групи для різних категорій родин зниклих безвісти.
Долучитися до проєкту можна буде й на наступних етапах.
Більше можна дізнатися у соцмережах ГПО "Егіда-Запоріжжя":
Фейсбук: https://www.facebook.com/egidaZP
Інстаграм: https://www.instagram.com/egida.zp/
Групи психологічної підтримки залишаються простором, де дозволено бути вразливими, де немає «неправильних» почуттів і де кожен шлях проживання втрати — унікальний.
