У нашому місті з'явилося 27 нових графіті - котики, козаки та квіти
Графіті з котиками, що з'явилися на стінах та арках будинків та інших об'єктах у центрі Запоріжжя, розбурхали містян і викликали бурхливі суперечки в соцмережах.
Постів та коментарів, у яких люди обурювалися було більше, ніж тих, яким котики сподобалися.
Якщо розділити причини обурення (хоча нерідко коментатори їх не поділяли), їх три:
- не подобаються самі малюнки, примітивні (так вважають і частина людей, пов’язаних з мистецтвом),
- от на це гроші є, а краще б місто витратило їх на інше,
– котики намальовані на пам'ятках архітектури та містобудування, а також на театрі.
Але є й такі думки, що «Місто заполонив архітектурно-будівельний несмак, а комусь головна біда – котики», а хтось вважає котиків милими.
Ми розбирались у цих та інших питаннях.
Звідки взагалі взялись ці котики
У Запоріжжя приїжджали художники-волонтери громадського руху "Культурні Сили України". Один із напрямів роботи – проєкт "Стіни Культури", в рамках якої митці їздять деокупованими, прифронтовими та постраждалими містами України, щоб підійняти бойовий дух містян за допомогою мистецтва. Ініціативу реалізовано під кураторством департаменту культури та туризму Запорізької міської ради, про це повідомляється на сайті міськради.
Бойових мурчиків малювала команда одеських художників LBWS - це проєкт catsukraine. Зображення створили за допомогою балончиків з фарбою. (Як художники відповіли мені у телеграм-каналі LBWS CAT – без трафаретів).
Цих котиків придумав художник Ігор Матроскін з Одеси, де вони вперше й з’явились. Графіті з патріотичними котами Ігор малює разом з командою художників.
- Ідея котів виникла у 2017 році, коли ми малювали проєкт #animalbws, присвячений тваринам, - відповідає на моє запитання Ігор Матроскін (сам він у Запоріжжі не малював, але слідкував за ситуацію). - Це не мурали, а графіті, і вони не претендують на лаври найвищого галерейного мистецтва. Тому в наших малюнках головне – ідея, посил, який вони несуть.
А посилів у нашої творчості декілька. Насамперед це, звісно, моральна підтримка наших захисників, адже більшість малюнків присвячено військовим. Також наше завдання підняти настрій та викликати посмішку у звичайних людей, підтримати віру в перемогу.
В Україні наші котики багато де є, від Закарпаття до Харкова.
Ще у Запоріжжі з'явились роботи художниць-сестер Мішель і Ніколь Фельдман (Дніпро-Київ). Малювали акриловими фарбами. Для роботи місто надало художницям автовишку. Ця інформація також з офіційного сайту Запорізької міськради.
Сестри Фельдман створили малюнки козаків на будинках і квітів у фонтані, що не працює, у парку Трудової слави. Їх розписи нагадують мальований психоделічний радянський мультфільм «Скринька з секретом».
До речі, на малюнку у фонтані написано, що до нього долучився й Ліптон - тобто, запорізький художник графіті Денис Чайний «Ліптон». (Він автор розпису на будівлі Головпоштамту, на кутку одного з житлових будинків неподалік площі Фестивальної та на паркані навпроти Дніпровської райадміністрації на крузі біля вулиці Каховської).
Всього в Запоріжжі з'явилось 27 настінних розписів - з них три козаки, один квітковий фонтан. Про це мені повідомила менеджерка платформи "Культурні Сили України" Марія Скворцова.
У скільки малюнки обійшлись міському бюджету
Місто взагалі не платило за ці розписи. За словами директорка департаменту культури і туризму міськради Катерини Сімонової, жодних бюджетних коштів не було виділено.
Що підтвердила і менеджерка платформи «Культурні Сили України» Марія Скворцова, яка повідомила, що волонтери усе купують і роблять за власний кошт, їх ніхто не спонсорує. Про це вона розповіла нашому виданню, коли команда "Культурних Сил України" прибирала сміття з фонтану і розмальовувала його. (Як виглядає готовий малюнок з різних ракурсів можна подивитись тут). Тоді ж Марія повідомляла, що вони готові прибрати малюнки на пам'ятках.
Прогулянка «Знайди котика» - живі враження
Щоб обґрунтовано висловити думку, бажано побачити малюнки на власні очі, у міському середовищі, що я й зробила.
Вперше побачила «котиків» із вікна маршрутки. Декілька графіті промайнули в арках, залишивши відчуття позитиву та інтересу до чогось нового. Сюжет малюнків не запам'ятався, запам'яталася лише усмішка котиків.
– На усмішку надихнули справжні коти. Вона якось сама вийшла, – згадує Ігор Матроскін.
Я спеціально пройшлася пішки проспектом Соборним у районі вулиць Сталеварів, Миру, проспекту Металургів та філармонії. Прогулянка перетворилася на квест "Знайти котика", можливо, знайшла не всіх.
Дивно виглядає великий синій котик у рожевій футболці з написом "Зберігай спокій" та козак-сучасний воїн на будинку з колонами на перетині Маяковського-Соборного. Будинок нетиповий і навіть не фахівцеві зрозуміло, що історичний.
А ось арки котики явно не зіпсували. Багато арок вже були в різних написах, з облізлою штукатуркою.
До речі, в арках люди фотографуються на тлі котиків та фотографують їх.
Запоріжанка Олена Мотузко записувала відео на захист «котиків» в одній з арок у районі Сталеварів. І поділилася думкою з нашим виданням:
- Вони такі позитивні, у них стільки доброти й вони вселяють упевненість, що наше місто обов'язково вистоїть, що переможемо – це такі нагадування. Бачила котиків у різних арках. І знаєте, котики – це найкраще, що в цих арках є. Наприклад, тут решта стін облізла, обшарпана, розписана якимись непрофесійними, жахливими, похмурими графіті. І ось на тлі занедбаності - яскраві життєствердні котики. Мені хотілося б, щоб вони в арках залишилися.
– Цей котик мені подобається – він підмітає, це позитивно, – поділилася думкою жіночка, яка побажала залишитися невідомою, з приводу графіті в арці в районі філармонії. - А ось котик через дорогу, з шаблями, мені не подобається. Тому що він надто агресивний і, як на мене, це виробляє у дітей зайву агресію.
Котики очима мистецтвознавця
Моє око мистецтвознавця ці котики не ріжуть і тим більше складніші малюнки сестер Фельдман. А до повномасштабної війни я побувала на п'яти Венеційських бієнале та одній Київській, на Маніфесті та Документі, і писала про них, а також була у багатьох європейських музеях – тобто набаченність є (і відповідна освіта).
Котики – це такий наїв-стріт-арт (визначення моє), але на відміну від малюнків Сашка Харківського (запорожці знають цього вуличного художника) професійніший та доречніший у міському просторі.
Ми бачимо на графіті площинний декоративний рисунок, впевнену лінію. Щоправда, коли намалювали котика більшого розміру (на будинку з колонами), то помітно, що там не вистачає складніших кольорових переходів, різних відтінків. Але в невеликому форматі все цілком прийнятно.
А фірмова усмішка котиків, що запам'ятовується - це вдала фішка. Завдяки їй можна легко впізнати авторство, у робіт є своє «обличчя».
І це просто позитив – те, чого мені, як мешканці прифронтового міста, так не вистачає. Можливо, якби я писала про це зі Львова чи Берліна, то була б трохи (але не набагато) суворішою.
Але взагалі, порівнювати великий складний мурал та котиків, це все одно, що порівнювати Мерседес та велосипед. Звичайно, котики - це не шедевр на кшталт «Мони Лізи», а скоріше міський комікс на актуальні зараз події.
Тому розберемося у визначеннях. Взагалі, стріт-арт включає різні види вуличного мистецтва, у тому числі мурали та графіті.
Мурал – це великий витвір мистецтва, як правило, на всю стіну. Але в нас якось почали називати практично всі настінні розписи муралами. Напевно тому, що слово красиве.
До муралу суворіші вимоги – він повинен мати художню цінність і певний сенс. Графіті також може бути маленьким шедевром, але не обов'язково. Буває сюжетне та шрифтове. Можна віднести котиків до сюжетного графіті.
Вважаю, що як графіті, котики мають право на існування – звичайно, там, де їх можна малювати. А з цим, як виявилось, виникла проблема.
Незаконні котики
А тепер про головну проблему - багато котиків дійсно намальовані на пам'ятках архітектури та містобудування.
Відділ охорони культурної спадщини Запорізької міської ради написав у фейсбуці: "Котики в житті, навіть войовничі - це гарно. Котики на пам'ятках архітектури - це дуже погано. Поспілкуємось з авторами "перфомансу".
Першим, як завжди в подібних випадках, тривогу в соцмережах підняв відомий запорізький краєзнавець Роман Акбаш.
- У даному випадку мені все одно, як виглядають ті котики, - прокоментував нашому виданню Роман. - Головна проблема в тому, що вони - на пам'ятках. Інше після цього взагалі можна не обговорювати.
Усі будинки на проспекті Соборному від вулиці Зайцева (тобто, від ТЦ «Україна». – Ред.) до Запорізької площі - пам'ятки. І арки теж частини будівель.
Є Державний реєстр нерухомих пам'яток України з точними адресами пам'яток. На будинках висять охоронні знаки, де так і написано, що пошкодження караються законом. Причому, був випадок, коли художники в спілкуванні зі мною відповіли, що вони прекрасно бачили охоронні знаки.
Мені відомо про понад десяток малюнків на пам’ятках. На одному Соборному, 151 - три графіті.
У нас у місті значно більше непам'яток, аніж пам'яток. Тож вибір мені незрозумілий Я дивився в гуглі, де художники малюють в інших містах. То ж небо і земля, в порівнянні із Запоріжжям.
Поцікавилась я думкою Романа Акбаша, чи подобається йому розпис непрацюючого фонтану, який точно не належить до пам’яток.
- Особисто мені не дуже. Але в даному випадку я ніяк цьому завадити не можу. Моєму смаку всі їх роботи не вподоби.
Хотілося б, щоб такі речі обговорювалися з громадськістю. Бо в цьому місті живемо ми й наші діти, а не сестри Фельдман чи художники з Одеси. Наприклад, в Чернівцях люди обирали, яким буде мурал. Чому в них так можна, а у нас - ні?
Котики, що не порушили закон
Додамо, що точно розміщені не на пам’ятках:
- Козак і котик на будівлі Головного управління патрульної поліції Запорізької області
- Квітковий фонтан у парку Трудової слави і котик на спортмайданчику у цьому ж парку
- Котик в арці біля зупинки «Площа Фестивальна»
- Котик на обласній універсальній науковій бібліотеці (тут він такий милий! - Ред.)
- Котик на обласному театрі ляльок
- Пара котиків на паркані обласного театру імені Магара напроти трамвайної колії (а не на театрі, як пишуть деякі коментатори).
- Напроти даного муралу знаходиться дитяча поліклініка, і він саме для цієї аудиторії. До того ж тут місце висадки автобусних груп дітей, що приїжджали, і приїжджатимуть на наші вистави, - прокоментував у фейсбуці директор департаменту культури та інформаційної політики Запорізької обласної військової адміністрації Владислав Мороко щодо котиків біля "Магара".
Можливо, ще якісь, але адреси всіх 27 графіті поки не вдалось узнати.
«Після перемоги всі пам’ятки архітектури будуть приводитимуться до ладу»
Ситуацію нашому виданню прокоментувала директор департаменту культури і туризму міськради Катерина Сімонова:
- Як директор департаменту культурі і туризму я завжди заохочую і підтримаю всі ініціативи - культурні, мистецьки. Це великий всеукраїнський проєкт «Культурного фронту», який відбувся і в Запоріжжі також. Цей проєкт орієнтований на патріотичну підтримку, підтримку бойового духу деокупованих територій або прифронтових. Малюнки повинні викликати позитивні емоції, які вони й викликають. Ми робили моніторинг з нашою командою, люди в захваті від цих котиків.
Щодо нанесення на пам’ятки архітектури. Після війни, коли ми будемо дійсно опікуватись пам’ятками архітектури, робити акцент, як ми це робили з міською владою до війни, для того, щоб прибрати всі кондиціонери, захаращені балкони, написи з рекламою наркотиків і величезні вивіски на пам’ятках, то ми, звісно, приберемо і цих котиків також. В основному котики намальовані в арках будівель. Але про це все ми поговоримо після перемоги, коли це буде актуально.
На сьогодні, мені здається, розставлений неправильний акцент. Не дуже зрозуміли ініціативу художників. І мені прикро і не дуже зручно, що такий галас у соціальних мережах. Художники приїхали, зініціювали цей проєкт, який був у багатьох містах України. Впевнена, що котики приживуться і виконають свою місію. Ми вже проговорили з художниками, що вони будуть приїжджати й малювати у Запоріжжі великі мурали.
Міська влада разом з патрульною поліцією щосуботи й щонеділі бореться з рекламою наркотиків, яка постійно з’являється й на пам’ятках архітектури. Все місто у цій рекламі. Тому нічого страшного у тому, що котики якийсь час, до перемоги, побудуть на пам’ятках культури, я не бачу.
- Хто підказував художникам локації? Вони ж нашого міста не знають.
- Вони самі обирали.
- А хто давав дозвіл?
- Ніяких дозволів не було, це стріт-арт, а не мурали.
Менеджер платформи «Культурні Сили України» Марія Скворцова на моє запитання, як обирали локації, хто давав художникам дозвіл, відповіла:
- Дозвіл надавав департамент культури і туризму, локації ми обирали разом з ними.
– На жаль, місця нам надали заздалегідь, із місцевою владою комунікувала Марія, – повідомив мені художник Ігор Матроскін. – Ось, наприклад, на цьому місці (на будинку навпроти філармонії. – Ред.) була реклама закладок. Звичайно, не варто там було малювати. Якщо стоїть завдання повернути, як було до кота – бежевої фарби та 15 хвилин роботи достатньо.
Тому що перший поверх до цього був пофарбований у бежевий колір. Якщо стоїть завдання повернути первісний вигляд – потрібно здирати все фарбування першого поверху.
«Ідея з котиками класна, просто місця невдалі»
Хочу завершити статтю думкою запоріжанки, спеціаліста в галузі публічного управління та адміністрування Саодат Усмонової, яка, на мій вигляд, виважено розставила акценти:
- Вся стрічка в котиках, - написала Саодат на своїй сторінці у фейсбуці. - Спочатку, колись, наші будинки заліплювалися жахливими балконами, потім - вивісками, рекламою, потім випадковими графіті. Будинки ставали все менш охайними та втрачали свій вигляд. Але мало кого це обурювало. Тому для мене не дивно, що зараз на цих будинках зʼявилися котики - не найгірше, що там вже є на цих будинках. Я взагалі вдячна цим котикам - всі нарешті помітили статус памʼяток архітектури. Ну хоч так, може, щось зміниться у вигляді наших будинків та міського простору взагалі. До речі, ідея з котиками класна, просто місця невдалі.
…Додам, що на мій погляд, котики зовсім не настільки погані, наскільки їх сварять. Просто вони стали каталізатором невдоволення городян діями департаменту культури.
Для того, щоб люди розуміли, що відбувається, треба проводити пресконференції та зустрічі до початку або хоча б на початку таких робіт. Згадаймо, приблизно така ж скандальна історія була і з оголеними скульптурами «Давидів» біля міської бібліотеки на Маяковського, 7 – не було інформації. А в результаті все вийшло добре. Щоправда, там масштаб був менший. Словом, потрібно комунікувати.
Фото автора, Антоніни Фролової, Лариси Стовбун зі сторінок у фейсбуці Владислава Мороко, Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки, Туристичного інформаційного центру
