Віктор Павлов разом з іншими бійцями встановлює місця перебування військ і техніки РФ, а потім їх знищують ЗСУ

Спеціальний розвідувальний підрозділ, який налічує близько 20 осіб, — це очі та вуха полку ССО «Азов». 36-річний Віктор Павлов встановлює місця перебування військ і техніки РФ, а потім їх знищують ЗСУ. В цій роботі він професіонал за майже всіма критеріями. Павлов та його товариші були цивільними і жили мирним життям у Києві, коли 24 лютого росіяни вторглися в Україну і пішли на столицю.



Через друзів Павлов дізнався, що в Києві прихильники «Азову» та самі «азовці» формують батальйон територіальної оборони. Ідея полягала в тому, щоб цивільні люди, які ледве вміли стріляти, стали навченим і злагодженим бойовим підрозділом. На кожне місце в підрозділі було по п’ять претендентів.

Провчившись три роки в елітному київському Суворовському військовому училищі, Павлов відмовився від військової кар’єри і зайнявся адвокатурою. Після повномасштабного вторгнення РФ він призупинив діяльність власної юридичної компанії, що була доволі прибутковою, і вирішив воювати. Його курсантську підготовку було визнано достатньою для зарахування до батальйону територіальної оборони «Азов»-Київ.

На той час, коли росіяни відступили від Києва, батальйон територіальної оборони «Азов» зріс. Менш ніж за два місяці цивільні кияни перестали бути просто мирними жителями. Деякі чоловіки стали протитанковими артилеристами, навчилися палити російські танки «Джавелінами» та NLAW, інші пішли служити автоматниками, мінометниками, медиками, молодшими командирами, саперами, штабістами, зв’язківцями.



Зрештою командування ЗСУ вирішило включити цей підрозділ територіальної оборони до складу ССО. У мирний час було важко уявити, що цивільні ополченці стануть висококваліфікованим піхотним підрозділом, здатним виконувати такі спеціальні завдання, як рейди та нічні штурми.

Павличенко є одним із засновників одного з підрозділів ССО «Азов» – взводу бойових розвідників «Аеророзвідка». Ні в кого у взводі немає військового звання, а лише імена чи позивні. Робота «Аеророзвідки» — керувати безпілотниками, в основному китайськими квадрокоптерами вартістю 500-2000 доларів.

Зараз розвідувальний підрозділ виконує завдання на Запорізькому напрямку.



Дрони привертають увагу, радіус дії дешевого дрона невеликий, і якщо він залишається на одному місці занадто довго, його збивають. У більшості випадків група аеророзвідників має працювати безпосередньо на передовій. Це означає, що оператори дронів можуть потрапити під мінометний вогонь, а медична евакуація буде неможливою.

Остання втрата – загибель бійця «Аеророзвідки» ССО «Азов» під час виконання іншого, небезпечнішого завдання – пішого патрулювання.

Відео з дрона показало, що між позиціями РФ і ЗСУ, на нічийній землі, у лісі біля чогось схожого на вогневі позиції, лежать тіла ймовірно двох українських військових. Не було зрозуміло, зайняті окопи чи ні. Шестеро бійців вирушили на місце і виявили вогневу позицію росіян.

Дрон розміром з долоню літав між гілками дерев, шукаючи розтяжки, сліди та інші ознаки російської засідки. Того ж дня полк вдарив з мінометів по місцю, вказаному розвідниками. Це була не помста – на війні вбивають, а щоб вбити ворога, спершу його треба знайти.

Павлов зауважує, що «Аеророзвідка» краще справлялася б із цією роботою, якби замість китайських іграшок у неї були безпілотники великої дальності, з тепловізорами та потужними акумуляторами для тривалої роботи, а також ударні безпілотники-камікадзе, які можуть знищити танк. На землі розвідникам також потрібне обладнання для зашифрованого зв’язку і достатньо часу на відпочинок і тренування, щоб проходити по 20 км. Вони працюють у ворожому тилу, несучи на собі важку амуніцію. Павлов каже, що розвідка – це небезпечна робота, яка вбиває дилетантів.

Текст і фото: KyivPost