Російські війська скинули авіабомбу на будівлю, де ховалися більше тисячі людей

16 березня - це роковини однієї з найтрагічніших подій повномасштабної російсько-української війни. У цей день минулого року окупаційні війська скинули надпотужну авіабомбу на драматичний театр у Маріуполі, який слугував укриттям для сотень людей. В момент трагедії там ховались майже 1200 жінок та чоловіків, дітей та пенсіонерів.

Перед Драмтеатром люди великими літерами, які видно навіть з висоти польоту, написали слово «дети», щоб показати, що в будівлі перебувають мирні маріупольці разом зі своїми дітьми, ховаючись від постійних  бомбардувань.

Родина Гребенецьких – родом із Волновахи. Історією родини поділилися на своєму Youtube -канал і «Радіо Свобода» . 24 лютого Наталя разом із чоловіком приїхали до Маріуполя, де на той час жив та працював їхній син Євген.


- Ми вісім років жили біля лінії фронту, тому ми розуміли, що ситуація неспокійна. 24 лютого був не таким днем як зазвичай. Тому з чоловіком зняли готівку, зібрали речі та поїхали до сина, у Маріуполь. Бо всі очікували, що велике місто будуть захищати, і що тут буде безпечніше, - згадує Наталя.

5 березня родина приїхала до маріупольського Драмтеатру, звідки, за їхніми словами, мала бути організована евакуація цивільного населення.

- Наша машина тоді зламалася, тож Драмтеатр був єдиним місцем, куди ми змогли б доїхати. Планували, що будемо проситися до людей або у автобуси. У той момент було все одно як, тільки б вибратися з того пекла, - розповідає жінка. – Одна евакуації не було, всі ми залишилися у будівлі театру. Важко сказати, скільки там було людей, але точно більше тисячі – різного віку, різної статі, цілими родинами. Тут були якісь припаси води та їжі, ми облаштовували собі спальні місця, були групи людей, які виходили з укриття на пошуки їжі, організовували польову кухню. Викручувалися, хто як міг.

Там родина перебувала до 16 березня, того дня російські війська завдали удару по будівлі Драмтеатру.


- Евакуація відкладалася щодня. Аж доки люди не почали між собою говорити, що окупанти вже у місті та починають випускають людей. Довго вирішували, їхати нам чи ні, що робити, як вибиратися. Але у той момент чергова бомба влучила у Драмтеатр. Ми дивом вижили, бо вибух був дуже потужний, сталася справжня буря з уламків ракети та будівлі, - каже Наталія.

Жінка отримала легкі поранення, її син, Євген, був контужений та перший час майже нічого не чув. Але, внаслідок обстрілу, загинув чоловік Наталії.

23 березня Наталія та її син Євгеній змогли пішки покинути місто, яке перебувало в блокаді.

- Ми прийняли рішення йти до Мелекіно за 3 хвилини. Разом з іншими людьми зібралися та пішли. Ми пройшли десь більше 20 кілометрів, - розповідає Євген.

Історія родини Гребенецьких – це ще один доказ злочинності дій російських окупантів. Досі точно невідомо, скільки людей врятувалось, скільки маріупольців були поранені в той страшний ранок і скільки людей там загиблі.

Міжнародна організація Amnesty International, яка займалась розслідуванням знищення Маріупольського драматичного театру, на тлі зібраних доказів дійшла висновку, що окупанти свідомо скинули на театр бомбу знаючи, що там переховуються мирні мешканці.


Після цього росіяни оголосили про так звану «реконструкцію» театру. Там будівельники почали знаходити тіла людей. Також вони нарікали на трупний сморід. Для того, аби наслідки злочину не бачили місцеві жителі окупанти почали будувати паркан навколо драмтеатру. 23 грудня 2022 року стало відомо, що росіяни знесли руїни театру.