Фахівчиня вже майже 20 років працює на металургійному комбінаті
Говориш слово «металургія» - і уява малює великі агрегати, які дихають вогнем та парою, височіють на десятки метрів вгору, підпираючи небо – і поряд кремезних чоловіків, яким наче судилося тут працювати. В реальному житті перевага у командах промисловців металургійних підприємств і справді належить чоловікам, але вона не безумовна. Наприклад, на «Запоріжсталі» кожен четвертий співробітник – жінка. За багату 90-річну історію «Запоріжсталі» тут працювали тисячі фахівчинь та зробили чималий внесок в розвиток комбінату.
Читайте також: Жінки сталевої професії: історія металургині із Запоріжжя Яни Плешивенко
Наталія Шейгус у родині «Запоріжсталі» вже майже 20 років. Починала свій трудовий шлях у фінансовій дирекції. Але згодом, у 2013 році, почала працювати на виробництві – у киснево-компресорному цеху жінка опанувала професію машиніста компресорних установок.
«На «Запоріжсталь» я прийшла за порадами моїх родичів та друзів, які працювали на той час на комбінаті. Запевняли, - тут стабільно та надійно. Потім я і сама в цьому переконалася. Сумнівів в мене не було – я зробила правильний вибір, коли почала працювати саме тут», - розповідає Наталія.
Наталя відповідає за чітку роботу компресорів, контроль тиску повітря, рівня мастила та інших робочих параметрів обладнання. Наскільки це важливо судіть самі: цей підрозділ забезпечує все підприємство киснем та стисненим повітрям. Сама Наталія каже: робота вимагає вміння швидко реагувати на найменші коливання у роботі обладнання, корегувати та вирівнювати робочий ритм енергетичних вузлів, аби забезпечувати стабільне виробництво на кожній ланці сталевого ланцюжка «Запоріжсталі».
«Особисто для мене ця робота – не складна. Достатньо бути уважним, відповідальним, добре знати обладнання, яке тобі ввірено. Звісно, є й певні нюанси, проте ми добре знаємо свою справу і завжди знайдемо рішення», - зазначила машиністка.
За час роботи Наталія Шейгус вже набула чимало досвіду та добре опанувала свою професію. Тепер жінка також ділиться своїми знанням й з новими співробітниками. Тим паче, коли колектив почав оновлюватися після початку повномасштабної війни.
Читайте також: Легко керує великим краном: запорізька металургиня розказала про «нежіночу» професію
«Зараз у нашому колективі стало значно менше жінок – хтось прийняв рішення покинути місто, вивезти родину і поїхати самій подалі від фронту. Кожен сам робить свій вибір і несе за нього відповідальність і ніхто не в праві засуджувати. Я залишаюся в місті і продовжую працювати на комбінаті. Бо я точно знаю, де саме мої навички, мої знання і робота принесуть найбільшу користь, тож продовжую працювати як усі мої колеги», - додає Наталія.
Особливо своєю роботою жінка пишається зараз, під час повномасштабної війни: праця металургів, зокрема й її, підтримує економіку, допомагає військовим – наближує перемогу України.
«Хто б міг подумати, що нам доведеться працювати під звуки сирен, вибухи, та й взагалі жити у часи війни. Але реальність така, і я дуже вдячна, що комбінат вистояв сам - а значить і зберіг колектив в такі найважчі часи. Хоча зараз всім без виключення важко, ми все одно залишаємося сильними та незалежними, ми крок за кроком виборюємо свою перемогу, гуртуємося навколо спільної мети. І ми – жінки – робимо чималий внесок в роботу підприємства», - підсумувала фахівчиня.
Також ми розповідали про Олександру Алексеєнко – кранову машиністку цеху гарячої прокатки. На «Запоріжсталь» дівчина прийшла за прикладом мами, яка 40 років працює у сусідньому цеху у тій же професії.
