У Запорізькій обласній філармонії закриття 67 симфонічного сезону зібрало аншлаг
Один з творів програми заключного концерту сезону - цикл з чотирьох концертів Антоніо Вівальді для скрипки з оркестром «Пори року» - Запорізький академічний симфонічний оркестр зіграв з відомим скрипалем, лауреатом міжнародних конкурсів Дмитром Ткаченком.
Виконання цього твору стало, без сумніву, розкішним подарунком для поціновувачів класичної музики.
Читайте також: У запорізькій філармонії дітям покажуть прем'єру з Псом Патроном
Третій сезон поспіль артисти академічного симфонічного оркестру в умовах повномасштабної війни радували запоріжців і гостей міста яскравими музичними прем“єрами, давали можливість меломанам психологічно перезавантажитися і хоча б ненадовго забути про жахи часу, в якому ми всі зараз живемо. Хоча забути вдавалося не завжди — траплялося, сигнали повітряної тривог зупиняли концерти і глядачів запрошували пройти в укриття.
У філармонії (це, до речі, єдина працююча прифронтова філармонія) впевнені, що потреба в музиці була, є і завжди буде, що б там не було. Так вважають і відомі музиканти, які не боялися приїздити у Запоріжжя і виступати з симфонічним оркестром, даруючи слухачам свою майстерність.
Найвідомішою гостею, безперечно, була народна артистка України, прима Національної опери України Людмила Монастирська. Свою неперевершену виконавську майстерність та талант дарували запоріжцям і народна артистка України Богдана Півненко, лауреати міжнародних конкурсів Сергій Макієнко, Тетяна Лисенко та Віктор Мельник.
Оркестр презентував яскраві програми
“Роздинкою” 67-го сезону стало те, що на сцену разом з оркестром виходили три диригенти: заслужений артист України Василь Коваль, лауреати міжнародних конкурсів Дмитро Мітнік та Олександр Горлов. У кожного свої музичні уподобання, тому в цілому музична палітра творів, які виконував оркестр, була досить різноманітною.
Впродовж кількох місяців оркестр презентував нові яскраві програми, де було чимало цікавих, прем’єрних для нашого міста творів. Зокрема, опусів сучасних українських композиторів, адже заслужений артист України Василь Коваль вважає своєю метою пропагування творчості саме вітчизняних творців музики.
Один з таких творів прозвучав і на закритті сезону. Симфонія №1 (До мажор) Максима Березовського - одна з найвизначніших пам’яток української музичної культури XVIII століття і єдина з шести, ноти якої збереглися до наших днів. Ім’я геніального українського композитора відоме в Європі та викарбуване золотими літерами на мармуровій дошці на стіні Болонської музичної академії другим після Моцарта.
Після завершення цього твору ведучі Світлана Холод і Микола Петюк запросили на сцену зіркового гостя - лауреата міжнародних конкурсів, відомого скрипаля-віртуоза Дмитра Ткаченка.
Грати разом з Дмитром Ткаченком, як вважають у філармонії, – честь для запорізьких музикантів, адже скрипаль виступає з Національним симфонічним оркестром України та симфонічним оркестром Національної філармонії й професійними оркестрами світу. Відомому скрипалю аплодувала публіка Європи, Азії та Америки.
Читайте також: Відомий диригент розказав, як полюбити класичну музику
Слухачі насолодилися знаменитим циклом з чотирьох концертів Антоніо Вівальді для скрипки з оркестром «Пори року». Музика, створена 300 років тому, входить до «золотого репертуару» найвідоміших скрипалів світу.
Це було щось неймовірне й божественне! Після закінчення кожного концерту публіка нагороджувала музикантів шквалом оплесків і вигуками “Браво”! А після того, як пролунав останній акорд, довго не хотіла відпускати Дмитра Ткаченка зі сцени.
Завершувала яскраву програму симфонічна поема «Прелюди» угорського композитора-романтика Ференца Ліста, яка вважається одним з його найвідоміших творів. За словами керівника обласної філармонії, заслуженого працівника культури України Ірини Конаревої, “цей твір — це прекрасна прелюдія до концерту Перемоги”.
Публіка стоячи аплодувала музикантам та вигуками «браво» дякувала за незабутні враження, цікаву програму, феєрверк емоцій та мистецьку насолоду.
Головний герой - глядач
Після завершення програми керівниця обласної філармонії Ірина Конарева подякувала музикантам симфонічного оркестру, головному диригенту Василю Ковалю і зірковому солісту Дмитру Ткаченку за прекрасний концерт.
Підводячи підсумки 67-го симфонічного сезону, Ірина Едуардівна назвала кілька номінацій та їх переможців.
“Головна гордість року” - це колектив симфонічного оркестру, “Відкриття року” - наш молодий і талановитий Олександр Горлов, “Опора року” - Дмитро Семенович Мітнік, “Головне придбання року” - Василь Северинович Коваль, “Програми року” - концерт за участі народної артистки України Людмили Монастирської та “Бах”, “Герой року” - глядач, який приходив на концерт, під час повітряної тривоги виходив із зали, а після відбою повертався на концерт.
І, звичайно, величезна подяка нашим титанам-захисникам, як дають іможливість творити, прищеплювати любов до музики та прославляти українську культуру”, - зазначила Ірина Конарева.
Враження
Валентина Манжура, відповідальний секретар обласної організації НСЖУ:
“Бравісімо! - це найменше, що можна сказати. Прекрасна, неперевершена симфонія українського композитора 18 століття Максима Березовського. Ноти відшукалися дивом. В Європі його добре знають. А для багатьох з нас він сьогодні став відкриттям. І за це завдячуємо нашому симфонічному оркестру і нашій філармонії.
Вони кожного разу відшукують щось нове, щоб здивувати глядачів безмежністю музичного багатства. І оживали серця людей від дивної сили, мелодійності і співучості симфонії Максима Березовського - я бачила це в залі на власні очі - і сповнюються силою і вірою в перемогу...
Про Вівальді говорити можна лише з придиханням, бо його музика - як вільний вітер, як тихий шелест дощику в травнево розкішних кронах дерев, як кружляння срібної хурделиці, як хлюпіт місяця у теплих хвилях ріки... "Пори року" - нескінчене свято життя, краси, натхнення... Співала, видзвонювала, виводила дивні рулади скрипка в руках маестро Дмитра Ткаченка - відомого соліста, якому вдалося зачарувати зал, створивши з нот і звуків зримо відчутні картини краси і сили природи - разом з оркестром і його диригентом Василем Ковалем.
І вишенька на торті - Ференц Лист і його "Прелюди". Сильна до магнетизму, ніжна і бентежна, як майже прозора біла хмаринка у високій небесній блакиті... Серце сповнене сили і наснаги, теплий спокій запанував в душах людей, зміцнів вогник віри і надії - ось що подарували всім нам сьогодні, на закритті сезону, митці нашої прифронтової філармонії. Втім, це давно вже стало їх фірмовим знаком.
Дякуємо вам, наші найкращі - великий творчий колектив і його керівник - заслужений працівник культури України Ірина Конарева!
Антоніна Матвєєва, начальник Служби у справах дітей Запорізької ОДА:
“Сьогодні я відчула і шовковистість хвиль, і попадала в буремне море, і відчувала пробудження весни, і осінню мряку,і бравурний переможний марш..
Вийшла із зали і зрозуміла, що скинула тягар моральної та фізичної втоми. Класика лікує душу, а віртуозне виконання улюбленого оркестру під проводом В.Коваля - просто гармонія. Приємний подарунок - скрипаль Дмитро Ткаченко. Враження, що смичок сам танцював на скрипці просто від подиху. Дякуємо,Ірино Едуардівно, що плекаєте перлину нашого прифронтового міста”.
Факти про композиторів і твори
- Симфонія №1 у 3х частинах Максима Березовського - твір, історія відродження якого трохи нагадує детектив з щасливим фіналом. На початку 2000-х років у приватному архіві принца Джонатана Доріа Памфілі у Ватикані диригент Стівен Фокс знайшов раритетну партитуру. Ознайомлення з твором відкрило чарівну симфонію в галантному стилі.
- За всіма ознаками твір був написаний у другій половині 18 століття, приблизно у 1770 році. Згодом, завдяки небайдужим дослідникам, вдалося з’ясувати автора твору. Ним виявився Максим Березовський - талановитий музикант, родом з Глухова на Сумщині.
- Навчався у Болонській музичній академії, до речі, в один період із Моцартом. У них навіть був один вчитель – Джовані Мартіні. На жаль, так само як і великий Амадей, Максим Березовський пішов у засвіти дуже рано - у 31. Більшість його творів, на жаль, втрачена. З 11 симфоній до наших днів дожила лише одна - до мажорна.
- Світова прем’єра твору пройшла у Великій Британії у 2003 році. І лише через 15 років відбулася прем’єра твору в Україні. Подія була присвячена 275-й річниці від дня народження Максима Березовського.
- З легкої руки диригента Кирила Карабиця (він надав більш актуальне оркестрування), твір стали називати Першою Українською симфонією. Симфонія №1 у 3х частинах по праву вважається визначною пам'яткою української музичної культури.
- Автор 9 десятків опер, 5 сотень інструментальних концертів для різних складів, ораторій, кантат - для сучасної пересічної людини Антоніо Вівальді, фактично, є автором одного твору. Інколи здається, що рудому абатові було б достатньо було написати лише цикл «Пори року», щоб його ім’я назавжди було закарбовано на скрижалях історії.
- У «Пори року» композитор включив лише перші чотири концерти з дванадцяти, що належали до його більшого циклу із вельми дивовижною назвою – «Суперечка гармонії з винаходом». Кожен концерт - «Весна», «Літо», «Осінь» та «Зима» в свою чергу складається з трьох частин.
- Композитор наситив музику пристрастю, чуттєвістю, внутрішньою вулканічною енергією. За психологізмом вона вийшла за рамки барокової культури. Запальна сутичка між солістом та оркестром, як поєдинок самотньої людини з натовпом, боротьба руху зі статикою...
- Вівальді запропонував у концертах новий для свого часу сюжет – про світ довкола. А ще популярні танці тих часів – сициліана, жига, а також цитати з власної опери «Джустіно».
- «Пори року» Антоніо Вівальді - це не тільки про зміни в погоді і природі. Кожна частина циклу – ніби частина величезної музичної фрески людського життя – від народження до фіналу.
- Головний герой багатьох творів Ференца Ліста — митець. Філософські роздуми над сенсом життя — провідна тема. Саме це питання постало перед композитором, коли він прочитав вірші французького поета Альфонса де Ламартіна. Саме вони сподвигли його на створення симфонічної поеми “Прелюди”. Уважний слухач одразу почує у музиці знак питання. “Що є життя зі всіма радощами та негараздами? Може тільки прелюдія до головного — небесного життя?” — ніби запитують композитор разом з поетом. Пошук відповіді - головна тема твору. Завершується він переможним маршем. «Життя - це шлях до слави», - так трактують фінал дослідники.
- Присвячений твір жінці – княгині Кароліні Вітгенштейн, яку композитор зустрів на концерті у Києві. Кохання тривало чотири десятиліття. Романтична та сумна історія, якій не судилося завершитися хеппі ендом. Композитор прийняв чин абата, а княгиня вдалася до релігійних досліджень.
(Інформацію підготувала музикознавиця Світлана Холод)
Раніше ми писали, як цікаво і культурно провести перші вихідні літа. Також ми повідомляли, що співак Арсен Мірзоян випустив чуттєвий красивий кліп.
Фото: Запорізька обласна філармонія
